|
|
45 коментарівВідгуки про Gorgany Race 2011Прокоментувати |
        
          |
|
Пригодницькі перегони Gorgany Race 2012 |
||
|
|
45 коментарівВідгуки про Gorgany Race 2011Прокоментувати |
|
|
Пригодницькі перегони Gorgany Race 2012 |
||
English 
Ukrainian 
Хочу висловити організаторам велику подяку від імені команди “Шукачі пригод”. Ми вдруге приймаємо участь в Горганах рейс і вдурге організація на високому рівні. Розумію, що для такого результату потрібно було виконати багато роботи, але вам це вдається якнайкраще. Ми не спортсмени і нам в Горганах справді важко, але коли навколо тебе приємні люди, то все стає якось простіше. Вважаю, що в такій теплій затишній атмосфері велика заслуга організаторів.
За чай на фініші окрема подяка. Останні 17 км ми йшли без води і попри постійне купання в річках пити хотілося як в пустелі.
Від купання в озері ми відмовились. Особисто я вже на Аршиці доки ми продиралися через жереп змерз так, що руки дубіли як зимою на морозі та ледве відкривав компас. Не важко уявити наслідки мого потенційного купання в озері. Це я до того, що під час перегонів бажання може виявитись сильнішим за здоровий глузд і хтось зможе на подібному техетапі наробити дурниць. Добре, що цього разу обійщлось без якихось особливих ускладнень, але наступного разу не хотілося б таких перегинів.
Дуже сподобались всі техетапи з мотузками. Майже все на них я робив вперше в житті, але все було абсолютно реальним. Єдине, що мені не зрозуміло чому не було страховок на КП4. Дуже добре, що цього року час роботи суддівських КП був значно більшим, ніж минулого і на них могли встигнути всі бажаючі.
Дякую за ще одні чудові перегони :)
Враження ушльопків: http://www.velogrand.com.ua/Gorgany_Race_2011.html
А хтось скаже, на дідька таскати на гонку регідрон пляшками? (“Рабочій Іванов інтєрєсуєцца”)
Щоб корчі не хапали. Мене починаючи з другої години гонки почали хапати і десь до 4 КП, а потім регідрон почав діяти і до кінця гонки корчі не турбували.
Ого… Напряжно, мабуть, намагатися бути переможцем гонки. Сподіваюсь, тим не менш, що ви встигали отримувати бодай якусь насолоду.
Всім привіт і ще раз дякую за все. Сподіваюся, наша ретроспектива (http://valery-drotenko.livejournal.com/1128.html) знайде своїх читачів.
Також заохочуємо всіх, кого згадує наша оповідь відгукуватися/знаходитися – будемо раді якось здибатися.
Коли вже за плечима 200 км мряки, болота, підйомів річок, каміння і вершин, роздумувати куди веселіше і простіше. У голові пропливають шматки вражень, картин, кольорів. Ноги судомить, тіло не слухається. Єдине бажання – спати… Після 30-годинних змагань «Горгани рейс 2011» так почувалися приблизно всі учасники. Дійти до фінішу – це вже перемога і повага в очах суперників. А зайняти призове місце – невимовне щастя…
А все почалося з досвітньої зливи. Прокидаючись від сильних ударів крапель дощу об намет, розумів, що чекає попереду. Зранку дороги були в калюжах і багнюці. Нарада капітанів, видача карти, легенди, старт… Відразу тиснули на педалі з усіх сил, щоби відірватися від основної групи. Шматок асфальту – чи не наймиліша частина дороги. І за мить – повне бездоріжжя, пошук коротких шляхів, лідерство. Ще трішки вибоїн та багнюки – і ми на першому КП. Поруч річка, вертикальна кам’яна стіна і дві мотузки. Це технічний етап – підйом і спуск із дюльфером. Коли стомлений, а під ногами крихка скеля і 20 метрів висоти, почуваєшся дещо некомфортно. Але адреналін заливає жили – і мусиш рухатися вгору! Спуск був куди приємніший і веселіший…
Далі були піші етапи. Тому, полишивши велосипеди, ми з колегами рушили до вершин. Вже вище кілометра опинилися в хмарі. Видимість – п’ять метрів. У руках мапа і компас – єдині речі, що можуть привести тебе до КП і допоможуть вибратися звідсіля. Вдихаючи вологість хмар і свіже повітря гір, ми таки дісталися до вершини гори Сигліс (друге КП), далі через буреломи довешталися до полонини випасу худоби. Крізь туман хмари було чути лише дзвоники корів та коней – хоч якісь жителі цих диких прерій. Віднайшовши ще один пункт, ми рушили назад до своїх двоколісних коней.
У змаганнях з орієнтування важливо не лише добратися до пункту, а й знайти придатну для руху дорогу. Тому доїхати до Осмолоди було трохи важко і складно. Карта була неточна, дороги забуті. Але взявши перевал майже в лоб, ми таки дібралися до заповітного селища. За ним потрібно було рухатися на Розсохан – це одне з небагатьох гірських озер, які лишилися майже недоторканими. На березі нас чекали судді з цікавим випробуванням – потрібно було лише… переплисти озеро і повернутися назад! Завширшки воно не більше 20 метрів, тому завдання ніби нескладне. Якби не температура води у 5-6 градусів. З вар’ятством в очах і розпукою в серці я таки пірнув і що є сил поплив. Відчуття незбагненні – словами їх не передаси. Ще довго мене трясло, поки ми вже пішки дерлися на хребет Аршиці – ще одне піше КП. На хребті нас накрили шквальний вітер, хмара, дощ і ніч. Продираючись крізь жерепи (низькоросла альпійська сосна), слизькаючись на цикотах (величенькі камені, вкриті зеленавими лишайниками), ми таки дійшли до безіменної висоти. Сил лишалося зовсім мало. Сильний вітрюган колихав і студив. Тривалий спуск назад – ось ми вже біля озера перекушуємо і біжимо донизу по наші ровери.
Чіпляємо фари, маяки і рухаємося чимдуж уперед. Попереду чекає ще один піший пункт – гора Молода (1723 м), але ми його не встигаємо взяти, тому мчимо вже на перевал до полонини Гича. Наздоганяємо команду «Ракета». Вони вже були на Молодій. З початку це нас здивувало, але побачивши, як вони біжать угору з велосипедами, все зрозуміли. Знову ж таки туман і посеред нього легенькими обрисами вимальовується колиба. Ось ми й на Гичі. Світанок заповз якось непомітно, немов ночі й не було. Просто вже не хочеться ні їсти, ні спати, а лише дібратися до кінця, до фінішу, а там впасти і нажертися чогось солоного-солоного. Але це лише мрії. Пожувавши солодких сухофруктів і горішків, рухаємося далі. Тут уже їхати легше. Лишки вузькоколійки нагадують про давні австріяцькі часи. Щоправда, все дуже занедбано, зруйновано. Ось станція Бескид, знимкуємося на КП. Лишилося зовсім трішки.
До фінішу – якихось 35 км, а сил уже нема… Їсти вже не можу. Зате спати міг би зо дві доби! На Перечинському кордоні – ще одне КП. Судді налаштували спуск і паралельні перила. Бродячи річкою, ми їх знаходимо і виконуємо технічний етап.
До фінішу – 20 км і 45 хв до його закриття. За підрахунками, якщо встигнемо, займемо третє місце, якщо ні – то ні. Тому їдемо на всіх запасах сил, що чаїлися в організмі. На фініші в колєги рветься ланцюг. Він добігає пішки. Ми встигли за кілька хвилин до закриття. Далі – сон, сон… Дві години сну, наймиліші у світі. Нагородження – призів була просто таки купа… Автобус, дорога додому…
І хоча зараз сидиш у тісному офісі, духом ще досі там – торуєш кілометри дороги, кілотонни світла, аршини простору…
невеличке відео з GorganyRace2011
http://multisport.if.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=58%3A-gorganyrace-2011&catid=36%3A2011-05-30-12-20-01&Itemid=103&lang=ru
Огромное спасибо за гонку!!!!!!
Отчёт от команды MultiSport
http://multisport.if.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=57%3A-2011&catid=36%3A2011-05-30-12-20-01&Itemid=103&lang=ru
Невеличка розповідь про гонку
http://pazhukh.blogspot.com/
За такої кількості команд можно нагороджувати не лише перші три місця, але й наприклад по 5 включно.
і хотілося б мати зимову гонку в Карпатах..
Heh, I would also like to come for such a winter race in Ukrainian Carpathian. Maybe trek+skitour+snowshoes+rope activities ;)
В змаганнях не зміг прийняти участь через травму шиї, але на старт таки приїхав, цікаво було спостерігати зі сторони за зборами, метушнею, (незвично, ніби й на гонці, а сам не біжиш).
Тут фото з стартової галявини, та старту, http://high-floyd.io.ua/album454782 фотографував біля першої калабані серійною зйомкою, тому сильно перебирати знімки не став.
Спогади від Perkalaba team
http://www.gorganyrace.com/en/2011/a-few-memories-of-perkalaba-team/
Hi all,
I would like to say one big thank You to all of You! That was my best run/race ever. I’ve been in the Ukrainian mountains few times before, in the touristic way, but in race for the first time. I cannot wait till next year to meet you once again. I would like to thank all the referees, organizers and participants, teams(komandas) we’ve met on the route and walked/run together. Especially would thank to Andriy, whos approach to our team from the very beginning of registration was great.
If any of You would need organisational help how to come for a run/race in Poland, please don’t hesitate to contact me, I can speak with the organizers, help in logistic etc.
petefijalowski@wp.pl. Tel 0048 508284634
Greatings, Piotr Fijalkowski
Sorry, correct e-mail is: petefijalkowski@wp.pl
Polecam
http://www.pmno.pl
:)
Трактор Стій хоче подякувати організаторам і усім учасникам за справді сильні змагання. Було весело(:
Наш невеличкий звіт є отут: http://vilnuy.livejournal.com/60918.html
Команда “Go to Dream”
Велике спасибі організаторам, маршрут був доволі складний та інтересний. Особлива повага переможцям, які пройшли маршрут за дуже короткий час, щоб це зробити потрібна дуже хороша підготовка, витривалість, досвід.
Горганирейс 2011 залишили для мене тільки хороші спогади та відчуття.
Більш детально описав перегони тут http://yuriy-o.com.ua/zhyttya-na-110/gorgany-race-2011-istoriya-uchasti-videoreportazh-ictv-foto.html
Вперше брала участь у подібному заході… І – сподобалось!!!)) Як кажуть: не такий страшний чорт як його малюють =)Це той рідкісний випадок, коли головне – не перемога, а участь (чого гріха таїти, дівчата у таких гонках – не конкуренти хлопцям, нам і сили, і швидкості не вистачає…) Тож побажання до організаторів: наступного року нагороджуйте дівчачі команди окремо, так, принаймні, буде справедливо + ще один стимул для прекрасної половини людства :)
А ми зберемось і знову до вас приїдемо муштрувати Карпати)))
Шкода, що не встигли дійти до 13 КП. Ну маємо те, що маємо. Найбільше задоволені тим, що все ж таки були на Молодій ))
Наші трофеї можна переглянути тут https://picasaweb.google.com/114079055901182212004/GorganyRace2011
команда в якій я був дуже весела: капітан – провірений вовк рівнинних етапів подібних змагів, у Карпатах 2 раз в житті, ще один хлопака 5 раз в поході(жодного досвіду у змагах), одна дівчина в Карпатах в третє в житті, всьго 6 походів до 20 км, і я Все що нас об’єднює так це дружня родина МНК, напевно тому нам таки якимось макаром поталанило вписатись на 20 сходинці змагу. Були певні труднощі після взяття 16 та 1 КП-шки прийшлось збавити темп, наша дівчинка ледве йшла, але відпоювання чаєм та перекус смачненьким, змінив хід подій і вже до 4 КП все було в нормі, але в результаті запізнення на 3 год (через таки 2 КП) Аршицю штурмували навпомацки, як результат в 4 год ранку ми дістались до 5 КП що в принципі і вирішило нашу долю до фінішу. Я також “молодець” умудрився отримати переохолодження тому витратили ще 1-1,5 год для зігріву та сушки речей біля вогнища. Але всеж таки разом дійшли до Мислівки по дорозі відмітились на 6 та 13 КП-шках. Хочу сказати що приємно здивований у підтримці команд суперників, так в складі 3 команд ми подолали Аршицю, та в складі 2 команд вдало перекочували з 3 КП на 4, також дякую за теплий прийом на дорозі між 5 та 6 КП-шками.
Еще раз хочется выразить благодарность организаторам гонки. Вы проделали огромную и тяжелую работу. И результат снова получился сложным, красивым и интересным. Порадовали тех этапы, они стали интереснее но при этом доступны для участников с начальным уровнем подготовки. Погода тоже внесла свою изюминку), но утром в понедельник пошел такой дождь, что нам еще и повезло!
Хорошо было если бы судьи на КП поили чаем, особенно учитывая какое то “маниакальное :)” желание нас купать на каждом тех этапе).
Идея с бонусными КП правильная и интересная, мне кажется ее надо придерживаться и развивать, а основную дистанцию можно было сделать легче.
Про призы наверное и говорить не надо, – просто гора подарков! Спасибо)
все класно, все супер!!! особливо те, як зустріли судді нас в неділю ввечері, коли ми повернулися о 23.00 в табір))) реально, дякую від щирого серця, за Вашу відкритість і щирість душі! таким людям, як Ви, хочеться бажати тільки перемог в житті!!!
Ооо, а я думала, ми останні причвалали о 7 вечора в неділю, при цьому через нас затримали на годину автобус ;) Але дякуємо організаторам та всім туристам, що дочекалися і забрали нас до Львова!!))))
Вибачаюсь за друге посилання
http://adventureteam.osdirect.com.ua/ru/index.php?id=106
Команда “Діверсанти”
ВЕЛИКА ПОДЯКА за гонку!
І не сподівався що буде так весело!
В котрий раз мені не вдається пройти всю дистанцію, ну хоч весь велоетап пройшли разом з напарником Сергієм.
Але мені сильно не дає спокою організаційні помилки, хочу зауважити на тому – що що зможе наперед позбавити учасників від неприємностей.
Поперше недосконалі схеми руху велоспортсменів.
А саме, немає чіткої структури позначення типів КП на карті, тобто всі КП однаково позначені – порятунок тільки легенда. Тим більше була інформація – що КП беруться в довільному порядку. Ми впевнено поїхали на перше найближче КП – яке наверху виявилось для пішого етапу… І наша команда була не єдина в цій помилці. Я подумав що для треку судді видадуть додаткову карту. Я розумію що це наша помилка, але щоб попередити такі прикрі для команд випадки треба хоча б підглянути як роблять схеми руху організатори екстрім-марафонів в інших гонках, щоб надалі гонка була насправді серйозною.
Приклад схем:
http://tovtry-raid.com.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=156&Itemid=139
http://adventureteam.osdirect.com.ua/image.php?&src=assets/images/Dis%203%281%29.jpg&h=273&f=jpeg&q=90&sia=Dis%203%281%29.jpg
Схеми вивішують заздалегідь, ПС – Суддівський Пункт, який на карті так і позначен з порядковим номером, і якщо карта на трек та вел загальна (що буває дуже рідко) – то КП для зручності помічають з індексом В та Т
На технічних етапах судді не перевіряли не тільки якість та наявність всього індивідуального спорядження, а навіть й якість вдягнення бесідок. На першому етапі з жумаром, на трасі бачив людину без каски, а всім іншим часто дозволяли стояти в зоні падіння каміння, що призводило до травм на моїх очах.
Здивував суддя на етапі плавання, який сказав мені, що якщо я так боюсь плавати – то можна плисти тільки до половини озера, тобто майже брав на слабо, до речі на подібних етапах завжди є якийсь плав засіб для порятунку суддями, бо вони навіть теж не робили не якого контролю застібування спас-жилетів, про чай я вже змовчую.
Незрозуміло для чого робити на вело-етапі дуже великі відстані пішки разом з велом біля себе та на горбі – як що вже є окремі трекові етапи. Особливо недоречно це робити в останніх відрізках гонки, особисто вважаю дуже гарним фактом, що на 10 КП потрапили тільки сильні команди, в іншому випадку людей можна було б очікувати набагато довше після закінчення контрольного часу.
Щоб люди були попереджені про спеціальні складнощі проходження, то дистанції з довгим переходом по воді, краще називати спеціальними термінами – коастерінг, та каньйонінг.
Зробіть аналіз чому тільки одна команда взяла всі КП та прийшла усього за 1,5 години до закінчення контрольного часу, хоча “Ракета” є неоднократними чемпіонами інших подібних гонок… Водночас дуже шкода, що більшість учасників не побачила останній красивіший велосипедний відрізок.
Надіюсь на краще подальше планування та контроль гонки, щоб молоді вело-учасники мали гарний приклад, та ще більші і цікавіші враження після фінішу.
Загалом наша команда отримала велике задоволення від участі, та видовищності гонки, ще раз дуже велике спасибі!
Цікаві вражіння. Але ГР це не є гонка, це мультизмагання з орієнтуванням в тому числі!!! Тому те, що Ви кудись перлися з ровиром, – це чисто Ваший промах, так же як не взятя і складність пол. Гича – якби хоч трішки орієнтуватися в картах ,в місцевості, і мати уявлення про горгани, можна вже не самому старті планувати оптимальний маршрут. От наша команда зазделегідь знала, що на Молоду не попреці, хіба вже вагон часу і сил. Щодо тех. етапів, вони завжди були для галочки, навіть не знаю чи варто вводити штрафи, але їх завше було важко виконувати через виснагу – пальці рідко слухаються(варто згадати підняття на ретрансляційну вишку 10 року). Щодо піших етапів – дійсно, вийшло добирання до трекових частин, а не велогонка. За моїми підрахунками по відстанях вийшло 150+40, і це не рахуючи 2 кп. Суто мені це не подобається, минулого року було куди толерантіше, хоча асвальт був дуууужжжеее нудний. Щодо вражінь, напишу окремо і згодом вивішу…
Дякуємо за справедливі зауваження.
Справді, над велодистанцією нам ще працювати і працювати.
Хоча, мені здається, що “вело” клас в Горганах ніколи не зможе зрівнятися з велоетапами на інших перегонах. Без того щоб хоч трохи тягатися з ровером по “дебрях” переважно ну ніяк не обійтись. Доріг мало і ті, що по-справжньому цікаві, майже завжди закінчуються тупіком.
еще такой вопрос а как сюда можна закинуть фоток
фото краще закачати на якусь пікасу. Ми скоро оновимо сторінку фото-відео – туди можна буде закинути віш лінк в коментарі.
кстати где можно найти фотки и видео с гонки?
Репортаж ICTV з 13 КП тут:
http://www.ictv.ua/ua/video/1983/1411478/
Присоединяюсь ко всему ниже сказанному, и немного от себя
- маршрут был просто великолепен (ни больше ни меньше не надо)
- купание в озере это конечно была самая идиотская идея из вех которые я делал за последние пару лет. Этап хороший но немного не продуманный (нада было хотя бы костер нормальный и чаю какого нибудь чтоле??). Как по мне так перебор немного, не у всех людей переносимость холода нормальная (непонятно что бы делали судьи в случае судороги посреди реки??), а так по приколу.
- вот эти альпийские елки на вершинах это пиндос просто.
- Команды вошедшие в тройку в обоих классах заслужили свои призы на 200%, а девушкам в командах достойны отдельных аплодисментов.
В общем гонка получилась просто отличная, наша команда будет рада принять участие в следующей гонке. Организаторы жгите еще.
Хоч надворі болото, ходжу в сандалях, бо інше взуття просто не можу натягнути на ногу. Перший раз в житті натер велику водянку НА КОЛІНІ. Звідки вона там – не уявляю. Спав 14 годин з маленькою перервою на їжу:)
Враження тільки позитивні. Організаторам велике спасибі за роботу. Окремий респект переможцям, і всім хто взяв по 13-14 КП плюс бонусні. Велосипедистам взагалі повага за участь. Так мучити себе і байк – нереально.
В мене традиція святкувати свою днюху на Горганах, дякую всім хто мене підтримував!
ПРозьба в наступному році виділити КАПЕШКУ для святкування моєї днюхи=), технічний етап цього капе передбачає випити 100гр медовухи для бодрості=)))))))
Хочеться висловити величезну подяку всім людям, які хоч якось посприяли організації змагань. Попередньо очікував, що змагання будуть непогані, але насправді все було супер-ультра-мега-бластерно.
Особливо запам’яталось купання в озері Росохан близько 23-00. До того навіть не підозрював, що можу бути настільки відчайдушним.
В мене ще таке запитання до всіх. Можливо є якесь джерело, де можна дізнатись про змагання подібного роду? Наперед дякую за відповідь і з нетерпінням чекаю на офіційні результати.
http://www.travel-extreme.com.ua/forum
На цьому форумі є календар і все про перегони такого типу http://www.travel-extreme.com.ua/forum/
http://www.travel-extreme.com.ua/forum/index.php
http://www.travel-extreme.com.ua/forum/
http://ar-portal.org.ua/ru/calendar
а також тут http://multigonka.com.ua/index.php?go_id=kalendar
Організатори справді молодці. Все на найвищому рівні.
А от на карті Рожнятинсього району справді бракує доріг, стежок, мостів і полонин.
До рельєфу пренензій неама. Рятував азимут.
Окрема подяка за Шкарпетки))
Нарешті зрозуміла як це : приїжджати на змагання як додому:) Купа близьких і знайомих людей, рух, сміх,азарт…
Дякую насамперед організаторам. Знаю, наскільки важко спланувати та провести гонку такого масштабу ще й в Карпатах. Подякувати варто і суддям на КП, а також усім, хто своїм часом, силами та вміннями приклався до того, що свято вдалося:)
Зауважень є 2: карта дуже мало співпадає з дісністю (Орги тут ні при чому,звісно, бо не впевнена, що краща карта існує в принципі).
І ще незрозуміло, навіщо стільки трекових ділянок в класі Вело. Хотілося би більше крутити.
А от цьогорічний маршрут порадував – ну коли б ще прийшлося прогулятися такими нетуристичними краями?:))))
Аршиця, Молода, Яйко-Ілемське – прекрасний маршрут.
Нічне купання в озері Росохан – це щось! Таке не забувається.