Конкурс вражень 2014. Звіти

Прийшов час оголосити ім’я переможця.

Рішення суддівській колегії далось нелегко, оскільки всі звіти неймовірні.

Отже, у Конкурсі вражень перемагає звіт під номером 12 – “На одному диханні”. Вітаємо переможця – Олену Фігурну з команди Фігурні, яка отримує приз – спальник Trimm Highlander.

Особливий приз від суддівської колегії – шкарпетки Lasting OLI отримує Артем Куз з команди Трактор Стій, автор звіту під номером 5 “Було вже півшостої…”.

Дякуємо усім учасникам за враження.

Фіналісти:

4. «Звірі» звітують
Команда: Звірі
Автор: Богдан Гула
58 + 44 = 102 лайки

12. На одному диханні
Команда: “Фігурні”
Автор: Олена Фігурна
54 + 61 = 115 лайків

6. Ми ходили-дили-дили цілий день, цілу ніч
Команда: Вектор
Автор: Юрко Пилипів
43 + 73 = 116 лайків

13. До перемоги ;))))
Команда: “ПроДам ТреМБітУ”
Автор: Матвейчук Орест
25 + 107 = 132 лайки

 

1. Горгани рейс 2014

Команда: “Білі Вовки”
Автор: Тимофій Широкий

Буденність змінюють змагання
Горгани рейс, як телепорт,
Ти вирушаєш у блокбастер,
Де дивний світ природи і пригод.

Тут різні раси: Бивні, Альфи, орки,
Є Майже Звірі, Олені і Білі Вовки,
Та Мультики, що підписали свій контракт
Під хевіметал з демоном на брудершафт!

По жерепу біжить пацан У шльопках,
За ВітРоМ пролітає довгий шлях,
Десь Молоду кохає Тімос,
Група підтримки загубила свій Кураж.

Ми буреломи криєм матом,
Всі ріки, гори, в брід і в лоб,
Штурм техетапу автоматом
І біля вогнища малесенький флешмоб.
Читати далі…

 

 

2. Класс «ВЕЛО», команда 405 «Alp.соm.ua AR Тeam — 1»

Команда: Alp.соm.ua AR Тeam — 1
Автор: Бурчак Марина

Приключенческая гонка “Gorgany Race 2014” оказалась действительно потрясающей! Причем потрясла она нас так сильно, что мы чуть не развалились прямо на дистанции).

Из меня она вытрясла флягу прям со старта, затем нарульный фонарь на каменном спуске. Из Макса – вытрясла спидометр и насос, из Саши – мигалку и флягодержатель, из Андрюхи – велопланшет….а Филипп… просто сломал раму :)

Парад необычайных потрясений: у нас раскручивались эксцентрики на затяжных спусках, потом мы теряли рюкзак на КП, рвали цепи и вело-тапки.

Всего 28 часов, 12.000 кКал, немного езды и тонны “вело-поносинга” и “вело-болотинга”. Опытные соперники, много невнимательности в ориентировании, суровые подъемы с бревнами и колеями в мой рост, камни-вверх/камни-вниз, отсутствие дорог как таковых…всё это – Западные Горганы!!.. Фух…

…Но это было после, а сейчас мы мирно точим бутерброды с салом в поезде «Днепр-Львов» и делимся на команды. Четыре парня и одна девушка: 3 ориентировщика и 2 «контрольных груза». Но ехать впятером, это равноценно прогулке цыганским табором по лесу. Итак: 2 брата в одной команде и я, «Шоссер» и «Капитан» – в другой. Разделения на МЖ/ММ нету, поэтому будем наказывать Мужиков.
Читати далі…

 

 

3. По ту сторону Горган (Пригодницькі перегони Gorgany Race 2014)

Команда: Rocket+1
Автор: Кичатая Юля

Идея поехать на Пригодницькі перегони GorganyRace 2014 возникла в голове не то чтобы совсем спонтанно – готовиться к участию мы стали заранее. Но судя по тому, какие эмоции испытал мой организм от участия в гонке, мое сознание не до конца осознавало, на какой шаг ведет мое бренное тело. Кроме того перспектива проведения гонки Milo Рейд X-Крым становилась все призрачней и призрачней, и решение положить очередное хорошее воспоминание в свою копилку памяти пришло незамедлительно.

Билеты куплены, снаряга собрана в последнюю ночь перед отъездом, и вот поезд от Днепропетровска до Львова уже несет нас в западном направлении.

После приезда во Львов и перед отправлением рейсового автобуса до места старта оставалось около 4-х часов, которые мы решили потратить на увлекательную прогулку по старому центру города. Гуляли мы настолько увлеченно, что по времени уже никак не успевали на отправляющийся автобус, поэтому пришлось нанимать таксишку, и погрузившись на второй, более медленный как нам показалось автобус, мы поехали в другую область, По Ту Сторону Горган.
Читати далі

 

 

4. «Звірі» звітують

«Ну як же, Ваня, не було, када імєнно шо було. Казав: “Я як молодий буду,
то не буду більш всякої х**ні робить, – у поліцаї вступати, сало їсти
і таке інше, а буду ізучать три стадії духа, шоб потом кричать:
‘Остановісь, мгновєньє – ти прєкрасно!’” – не ти скажеш?»
Лесь Подерв’янський. Однойменна з останньою фразою п’єса

 

«Звірі» звітують

Команда: Звірі
Автор: Богдан Гула

Погожої передстартової години, змалювавши на карту всі КП і закинувшись якоюсь їжею, ми вирішили, що КП будемо брати по порядку. Логіка – перевалити через Аршицю за світла і видертись на хребет Молодої і Яйка Ілемського, так, щоб нічна частина маршруту минула без пригод в орієнтуванні. Наша команда – це Олег і Богдан. За годину до старту до нас приєднався Андрій, який не реєструвався і вирішив «просто прогулятись» по трековому маршруту. До речі, забігаючи наперед, з цього його «просто прогулятись» на всіх без винятку техетапах судді були в легенькому шоці. Ну а шо, чого ж не прогулятись по горах в таку ладну погоду?

Після Гімну України, групового фото, виконання сучасного українського гіту про Путіна-ла-ла-ла і старту велокоманд, серед яких були наші друзі «Архбудконтроль», нарешті почався груповий відлік для команд класу трек і спринт. Ну всьо, старт!
Читати далі…

 

 

5. Було вже півшостої…

Команда: Трактор Стій
Автор: Артем Куз​

… було вже півшостої, сонце прорізало горизонт першими кінчиками променів, а ліс тонув в пташиному вереску. Під буком на краю полонини Солотвинка стояло три намети, неподалік від них окремо лежали на спинах двоє хлопців, які прикрилися однією курткою. У одного із них невлад в ранкових сутінках світився налобний ліхтарик.

Засинаючи на ходу, повз них пройшло ще троє, абсолютно не здивувавшись такій картині, ба, більше – їм це здалося логічним і доречним, адже їх і самих долала спокуса прилягти бодай на 20 хвилин. Організм вважав себе повністю виснаженим, і намагався таким грубим чином викраяти для себе хоч трохи спочинку. Зрештою ці хлопці таки теж піддалися, і сівши на траву позгиналися в три погибелі.
Читати далі…

 

 

6. Ми ходили-дили-дили цілий день, цілу ніч

Команда: Вектор
Автор: Юрко Пилипів

Ґорґани, ми знову занурюємося у ваші нетрі! Ось і настала була пора цьогорічних змагань GorganyRace. Склад команди сталий і незмінний вже протягом трьох років, кожен готується до перегонів за індивідуальною системою))). У п’ятницю заїжджаємо на стартову поляну, як і кожного року потрапляємо на місце з певними пригодами(на цей раз постраждав наш транспортний засіб). Перейшовши недобудований міст шукаємо місце для намету, де ж то б притулитися, нарешті визначилися – потоптали високу траву, вибрали чебрець і поставили намет. А на дворі то холоднувато, гарячий чай рішає питання, а за чаюванням роздуми на тему: а в якому напрямку ми побіжимо завтра зранку?

Спали ми б зранку певно довго, бо намет знаходився в тіні і сонце до нас не поступало, але всезагальний гамір у таборі дав нам зрозуміти, що вже вивішена нитка маршруту і розпочалася реєстрація. Теж проходимо офіційні процедури реєстрації – розписки про те, куди ми встряваємо і що це свідомо, аптечка, бафи(мятний) і навіть цього разу потрапили під роздачу шкарпеток. Нарада капітанів, яка в принципі не відкриває нічого нового, а тільки породжує спірні питання. Урочисте відкриття – гімн, загальна фотографія і кілька хвилин на останні приготування перед стартом. Фотографії на старті з суддями, знайомими, друзями, краєвидами(поки є можливість).
Читати далі…

 

 

7. Горганы, дороги, победы (отчет команды Вне весомости г. Харьков)

Команда: Вне весомости
Автор: Инна Раменская

Пусть не добежал, не докрутил, не дохотел
Но кто не успел на старт – тот не успел
Виктор Чайка

Конечно, чувствуешь себя полным неудачником, когда выползаешь на вершину тысяча шестьсот с чем-то метров, неся на себе велосипед, в надежде, что спустишься вниз в сторону лагеря, но не находишь тропы и возвращаешься той же дорогой, пропитанной потом и слезами. Дом остается с другой стороны горы, и по дорогам до него будет 80 километров. Это после 30 часов почти без отдыха. Это значит, мы не успеем к финишу, да что там, мы не успеем ни к закрытию гонки, ни к ужину, ни ко сну, если нас не спасут, мы до следующего утра будем крутить педали, пока не умрем от истощения…

И это ради такого удовольствия мы приехали за сотни километров, ради этого я готова была уволиться с работы, если меня не отпустят на гонку. Еще немного, и я брошу велосипед здесь, брошусь, рыдая, в мягкие мхи, останусь среди буреломов, только бы меня больше не хлестали колючие ветки, только бы не заползала в кроссовки болотная жижа, знать бы дорогу…. Но я иду, несу велосипед, а злые-злые эти горы показывают, что дальше будет только хуже, и за буреломами вырастают стены стланника, а за стланником снова буреломы и болота, а склоны круче, а ночь темне, роса холоднее и реки глубже, и не за каждым крутым подъемом следует веселый спуск. И в какой-то момент я просто перестаю жалеть себя и думать о слезах, а тихонько пою какую-то нелепую песенку. Я здесь, и уже никуда не деться, и жаловаться остается только напарнику, а он тоже несет велосипед, так что слова и жалобы здесь излишни…

Но когда я, уже позже, уже в длинной красивой юбке (прикрывающей синяки и ссадины на ногах), сижу на работе и за кофе рассказываю коллегам о том, как от велосипеда у меня болело плечо, а не то, что обычно. Когда они смеются надо мной, и в душе радуются, что не такие дураки, и не залезут в такие джунгли – я смотрю на их самодовольные ухмылки и вспоминаю невероятное звездное небо над Карпатами. Не злыми, просто колючими, и не всех подпускающими близко. Я вспоминаю рассветную эйфорию, и утреннюю дорогу, наступившую после непроходимых малинников с болотами, павшими елками, похожими на гигантских мертвых сороконожек и высокой травой. По такой дороге идешь и не можешь перестать улыбаться, мы в горах, цвета бьют в глаза, бодрящая жидкость ярко-желтого цвета с апельсиновым вкусом, белковый батончик на завтрак и никаких забот. Никаких забот не существует в мире вообще есть только дорога – простейшая форма счастья, еда и вода, которая не даст умереть, воздух пахнет хвоей, росой и древесиной и с каждым метром, мы ближе к дому.
Читати далі…

 

 

8. Gorgany Race 2014. Как это было…

Команда: CRAFT Одесса
Автор: Евгений Борщ

В этом году мы наконец то приняли участие в приключенческой гонке Gorgany Race 2014. Гонка проходила по экстремальной карпатской местности, с очень интересным маршрутом. Погодка в этот день стояла ясная и солнечная, что безусловно облегчило выступление участникам. Народу в этом году собралось очень много, сами организаторы в шоке. За раннее хочется поблагодарить их, все было организовано на высоком уровне.

Наша команда CRAFT Одесса состояла из двух человек: Игорь Постика и Евгений Борщ. Была еще одна наша команда, которая выступала в коротком классе – спринт. Готовиться к гонке мы начали еще в прошлом году, но к сожалению принять участие нам не удалось и соревнования сорвались. В этом году у нас было все четко и 100% участие. По экипировке можно писать отдельный пост, так как факторов выбора для такой гонки присуствует много и мы обязательно напишем его. Но а сейчас подробный фотоотчет о гонке, которая длилась для нас 28 часов и около 100 км пройденного пути. Номера точек я указываю по мере их прохождения.
Читати далі…

 

 

 9. Ще не зовсім стемніло, а в нас вже почала закінчуватись вода..

Команда: “Мы ЩасЛивчики”
Автор: Коровайченко Дар’я

Наші перегони почались ще по дорозі до стартової галявини, бо кожний добирався своїм ходом і звісно не без пригод. Так, капітан команди прибула за півгодини до старту, – і це була наша перша перемога! Відповідно, остаточно визначившись зі складом команди, пройшли реєстрацію за 15 хвилин до початку. А коли всі поспішали на старт, ми ламінували (обклеювали скотчем) карту і наносили КП… чи спочатку наносили, а потім ламінували. Після команди «старт», коли повз нас проносились наші «конкуренти», ми ще розробляли тактичний план, наперед знаючи, що в нас немає ні компасу, ні GPS ( або ЖПС).

Перші КП (1, 12) знаходили, орієнтуючись по моху на деревах, а ще по близько 50 учасникам, які йшли попереду.

Але після 12 КП ми взяли всю відповідальність на себе.. і заблукали, а точніше пішли в село Мислівка ( навіть не підозрюючи це), при цьому обійшовши невелике коло в пів дня.
Читати далі…

 

 

10. Отчет от команды «Днепр»

Команда: «Днепр»
Автор: Ирина Тарнавская

Участники: Тарнавская Ирина и Мищанюк Саша
Класс: трек
Занятое место: 23

На старте.

1 КП (10:57)
Читати далі…

 

 

11. Звіт команди «Мисливці за пригодами»

Команда: Мисливці за пригодами
Автор: Кокоринець Олег

Дійові особи Олег(автор), Юра(капітан), Вася.

Перегонів “Gorgany Race” чекали всі з нетерпінням. Час спливав і до перегонів залишалося все менше і менше часу. Попередньо проводився аналіз минулих років змагань, але так як всі учасники проживають у різних регіонах ми не могли зібратися, щоб обсудити деталі майбутніх перегонів і ми в основному вирішували всі справи через інтернет.

Цього року ми вирішили всі добре підготуватися. Щойно зійшов сніг я почав бігати і готуватися до десятиденного походу по Кавказу, він мав стати своєрідною підготовкою. Юра теж майже кожних вихідних борознив схили Карпат, а Вася в нас єдиний учасник команди професійний спортсмен. Так що всі отримали належну підготовку і були повні сил і рішучості. Цього року ми придбали собі навігатор і думали, що буде легше орієнтуватись, правда як потім виявилось, що це сама проста модель і на ній немає карт. Але не біда. В останній тиждень докупляємо все необхідне і гайда на гонку.

Так як учасники були з різних міст, то ми домовились зустрітись в Долині. Але зустрітись вийшло не всім. Приїхав тільки Юра, а Вася сказав, що добереться вечором. Добралися досить легко, з Долини сіли на автобус, а дальше нас підібрала одна з команд, назви не знаю на жаль, але хлопцям велике дякую.

Приїхавши до місця старту нас приємно здивувало місце проведення змагань. Прекрасна поляна, бурхлива річка, гарне місце для купання, ну і навколишні гори. Народу вже було чимало судячи, що прийшли ми біля 16:00. Ми стали шукати місце для намету, виявилось це не дуже легка справа, так як на більшості хороших місць уже були розгорнуті палатки. Але на щастя Юра зустрів знайомих і ми розкинули палатку біля них. Перекинулися декількома словами і почали розкладати намет. Потім розпалили вогонь, приготували вечерю і стали чекати Васю. Доки чекали, ще зробили декілька хороших фото, на захід сонця. Прийшов наш третій учасник, ми дуже зраділи, що нарешті за цілий рік зібралися, повечеряли, обсудили змагання і лягли спати біля 23:00 бо треба було відпочити.
Читати далі…

 

 

12. На одному диханні

Команда: “Фігурні”
Автор: Олена Фігурна

Вдих…

прокидаюсь зі сходом сонця у Вінниці
дозакидую речі, защібаю рюкзак, таксі, вокзал, потяг, сон
Львів!
купуємо путівник, пішки на площу
довго-довго їдемо, але під кінець всі живчиками біжимо на місце ночівлі
ніч – 1 секунда
аптечка, бафи, шкарпетки, карти, точки, швидкісне ламінування, мотання ніжок пластирем, ще не вмерла Україна… старт!
перший кілометр – поправляння, перев’язування шнурків…
все гаразд, ми собі йдемо: Сашко, Наталочка і я
все по плану, йдемо повільно, бо ж я трошки невдало сходила на батути 2 місяці тому
балачки і смішинки по дорозі
ось і перший блуд, згубити стежку дуже легко
деремось вгору через буреломи
це стежка чи ні?
єєє… вийшли нарешті
кп номер 12, купа народу, всі привітно жують свої бутери, ми ідемо далі
крутячий спуск і захекані зустрічні команди
кп 1, бутери, джеки і комарики
після кп стежка моментально губиться, падаємо навпростець
з’являється дорога, виводить нас до мосту, це чудово
дуже гарна дорога до 24-го кп: річка, що стікає по кам’яним плитам тоненькою плівкою, захід сонця
ми піднімаємося, наздоганяємо сонце, скільки можем
я гублю частину карти (та, що зі стартом), так прикро…
біля 24-го трішки команд, більшість «Спринт»
фотографуємо у когось доброго карту, велике дякую
швидко починає темніти
скидаємо висоту
я загадую загадку про професора (поки що вона так і залишилась нерозгадана)
зустрічаємо хлопців, вони вже повертаються по тій же дорозі, що йшли сюди
ми вражені тим, що у них майже нічого нема з собою
спускаємось далі
Читати далі…

 

 

13. До перемоги ;))))

Команда: “ПроДам ТреМБітУ”
Автор: Матвейчук Орест

Доброї пори доби! З Вами в прямому ефірі команда ПроДам ТреМБітУ та її речник Матвейчук Орест прямо з фантастичних Горган ;) Сьогодні Ви почуєте пригодницьку історію шалених гірських перегонів.

Починаємо просто зараз….

Одного теплого весняного вечора у буйнесенькій голові звичайного українського Парубка народилася Ідея. Стосувалася вона не чогось до болі звичного та буденного, а улюблених Карпат…

Закрутило, закортіло потрапити на Перегони Року 2014….випробувати себе на міцність, отримати ковток свіжого повітря, розчинитися у цьому вибуху адреналіну та досхочу напитися шаленими враженнями. Саме таку квінтесенцію обіцяли усі знайомі та друзі, що побували раніше на МегаПерегонах. …додаючи: “Задоволення не для всіх”!

Думка матеріалізувалася в швидкий збір команди(а запрошені були туди друзяка-марафонець Саша та завжди спраглий до гір брат Любомир, обоє файні легіні). Далі кількаденні сумніви з приводу категорії маршруту та врешті-решт реєстрація(шкапетоси всі вже розмели як безкоштовний шашлик на Хрещатику). УРА!!!Перша перемога ) На підготовку спорядження, морального духу та фізичних кондицій у нас залишалося цілих півтора місяця! Та то ж ціла вічність — вирішили ми і почали бігати, обливаючись потом та часом відбиваючись від навіжених собак по міських парках. Все було просто чудово! Та не обійшлося і без типового українського – “поки грім не вдарить — то мужик не перехрестиця” – тільки в останній день перед виїздом знайшли таки який-не-який автомобільний GPS(навіть не завантаживши туди карти) та компас.
Читати далі…

 

Напишіть відгук