11. Звіт команди «Мисливці за пригодами»
Команда: Мисливці за пригодами
Автор: Кокоринець Олег
Дійові особи Олег(автор), Юра(капітан), Вася.
Перегонів “Gorgany Race” чекали всі з нетерпінням. Час спливав і до перегонів залишалося все менше і менше часу. Попередньо проводився аналіз минулих років змагань, але так як всі учасники проживають у різних регіонах ми не могли зібратися, щоб обсудити деталі майбутніх перегонів і ми в основному вирішували всі справи через інтернет.
Цього року ми вирішили всі добре підготуватися. Щойно зійшов сніг я почав бігати і готуватися до десятиденного походу по Кавказу, він мав стати своєрідною підготовкою. Юра теж майже кожних вихідних борознив схили Карпат, а Вася в нас єдиний учасник команди професійний спортсмен. Так що всі отримали належну підготовку і були повні сил і рішучості. Цього року ми придбали собі навігатор і думали, що буде легше орієнтуватись, правда як потім виявилось, що це сама проста модель і на ній немає карт. Але не біда. В останній тиждень докупляємо все необхідне і гайда на гонку.
Так як учасники були з різних міст, то ми домовились зустрітись в Долині. Але зустрітись вийшло не всім. Приїхав тільки Юра, а Вася сказав, що добереться вечором. Добралися досить легко, з Долини сіли на автобус, а дальше нас підібрала одна з команд, назви не знаю на жаль, але хлопцям велике дякую.
Приїхавши до місця старту нас приємно здивувало місце проведення змагань. Прекрасна поляна, бурхлива річка, гарне місце для купання, ну і навколишні гори. Народу вже було чимало судячи, що прийшли ми біля 16:00. Ми стали шукати місце для намету, виявилось це не дуже легка справа, так як на більшості хороших місць уже були розгорнуті палатки. Але на щастя Юра зустрів знайомих і ми розкинули палатку біля них. Перекинулися декількома словами і почали розкладати намет. Потім розпалили вогонь, приготували вечерю і стали чекати Васю. Доки чекали, ще зробили декілька хороших фото, на захід сонця. Прийшов наш третій учасник, ми дуже зраділи, що нарешті за цілий рік зібралися, повечеряли, обсудили змагання і лягли спати біля 23:00 бо треба було відпочити.
Я проснувся першим і зразу пішов до стенду, де вже була вивішена карта району змагань. Я зробив декілька фото і пішов назад. Розбудивши хлопців ми пішли на реєстрацію. Перед тим ми заповнили положення і розписалися, що ми у світлому розумі йдемо на змагання. Зареєструвались, отримали карту і бафи пішли змальовувати КП. Перемалювавши точки заклеюєм карту скотчем сідаємо в коло і починаємо вимальовувати тактику. Кожен вносить свої варіанти, але вирішуємо брати по максимуму, а там як карта ляже.
Дочекавшись урочистого відкриття всі дружно заспівали гімн, а потім вже за світовою традицією актуальною зараз, заспівали і пісню про Путіна. Далі зробили декілька фото біля банера і з організаторами змагань і пішли через міст на дорогу до точки старту.
Першими стартувала команда вело під дружній відлік, а за ними команди трек і спринт. Стартували ми досить легко біжучи по дорозі. Цього року ми вирішили швидко не бігти, щоб правильно розділити сили.
Ну ось і ми біжимо часом розказуючи цікаві історії з життя. Далі дорога повернула направо і почався невеликий підйом, але дорога була хороша, далі через декілька кілометрів ми завернули в ліс і почався стрімкіший підйом через бурелом і зарослі. Вийшовши на стежку пройшли 50 метрів і ось і перше КП і гора Кигола.
Втоми ніхто не відчуває всі настроєні на гонку, беремо азимут і йдемо до 12 КП. Стежка йшла через зарослі молодняка і було трохи важко. По дорозі ми бачили багато грибів, але всі знали, що це не тихе полювання це гонка. Далі пішов досить стрімкий підйом на гору. Але всі йшли легко. Майже пій вершиною знайшли залишки бункера, так що трек був ще і по місцях героїв.
Гора П’януля і 12 КП наше.
Вирішуємо на трохи перепочити. З гори відкрилися прекрасні краєвиди на Горганський масив і на Мислівку. Трохи посиділи, відновили сили у запашній траві і пішли далі по відрогу гори П’януля в сторону траси. До дороги ми спустилися досить швидко, повернули направо і легкою пробіжкою побігли вперед. Добігши до місця де газова труба переходила через річку, знімаємо кросівки переходимо річку Свіча, зразу відчувалася приємна прохолода і неймовірний прилив сил. На повороті річки почаввся не стрімкий підйом до 11 КП на гору Журапель. Підйом видався зовсім неважким, правда коли вийшли на полонину почала відчуватися втома.
5 хвилин перепочинок і невеличкий перекус з надокучливими мухами, їх дійсно було дуже багато, ніби у джунглях (Карпатських джунглях). Зорієнтовуємось по карті і бачимо що шлях до 16 КП буде непростим. Збігли з гори і почали підйом на Великий Пустошак, так як траверсну стежку ми не змогли знайти, хоча я думаю, що її взагалі не було – це ж Горгани рібята. Шлях видався дуже важким, так як проходив через суцільний бурелом, ми перестрибували з одного дерева на інше, як тарзани, ще не вистачало ведмедя зустріти для повного щастя. Я послизнувся і впав однією ногою в яму, зразу відчувся сильний біль під коліном. Ну не біда, дістаю бинт, намазую маззю перемотую і вперед. Вася теж скористався моментом і перемотав м’язи бо теж прорізався слабкий біль. Коли вийшли на хребет, то зразу відчули приємне полегшення. З новим поривом сил йдемо досить жваво і легко, правда закінчилися запаси води і хотілося пити, чекали з нетерпінням на джерело. І ось спускаємось на полонину, трохи пройшли і бачимо вказівник, питна вода. Напившись досхочу бачимо, що і до КП рукою подати. Пройшли метрів 500 і 16 КП наше. Сідаємо на відпочинок, їмо, набираємося енергії. Біля нас час від часу проходили команди з якими ми час від часу перекидувались словами і враженнями. Дуже хороші і доброзичливі люди приймають участь в Gorgany Race. Набралися сил і вперед до 10 КП залишилося зовсім трохи. Через смерековий ліс ми вийшли на жереп і кам’яні розсипи покриті зеленим мохом, дуже цікаво виглядає. Ось і Горган Ілемський і 10 КП, бачимо, що багато народу там зібралось. Зразу всі
пропонують сфотографувати нас. Особливо привітним виявився Одесит на прізвище Борщ (так він сказав, щоб всі його запам’ятали ). Він сфотографував нас на фоні 10 КП з Українським прапором, вийшло непогано, так як я його ніс всю дорогу. Команда з Одеси стартувала досить жваво, але у одного з учасників сталася травма і вони призупинились. Трохи поспілкувавшись з ними, ввони пропонують нам йти з ними до 9 КП. Ми погодилися і не роздумуючи помчалися стрімко вниз через зарослі молодняку до гірського озера. Спочатку дорога проходила по дуже мякому і пухкому моху, йшлося як по подушках, але невдовзі почався густий ліс і бурелом, проте не біда 15 хвилин і ми вже на КП. Сфотографувалися, поповнили запаси води і помчалися вниз по струмку до маркованого маршруту по струмку. Дорога була трохи важкою і час від часу приходилось перебиратись в брід. Вийшли на синій маркер і пішли в сторону гори Яйко Ілемське. І тут звідки не візьмись наш напарник почав відчувати проблеми зі шлунком. Він сказав, що не може йти і зупинився на перепочинок. Ми дали йому декілька мандарин і таблетку і пішли далі, проте ми бачили, що з ним щось не те. Коли ми вийшли на полонину, то сказали команді з Одеси, що ми на верх не підемо. Ми попрощалися, побажали один одному успіху, хлопці дали нам багато цінних порад, за що їм окрема подяка. Вони пішли на 8 КП, а ми присіли розвели вогонь почали думати, що робити далі. Вирішуємо відкинути 8,7,6 КП, на них немає тех-етапів, а йти до 5 так як по часу ми би не встигли. Юра трішки задрімав, ми вірили, що все наладиться і ми скоро підем далі, приготували гарячої кави, наш друг сказав, що йому легше і може йти далі, наступила глибока ніч, добре, що в нас були фонарики Petzl із горганського магазину, за що їм велике дякуємо не підвели.
Знайшовши невелику стежку ми почали спуск вниз до річки Мшана, щоб вийти на дорогу до 5 КП. Коли знайшли дорогу, то побачили, що там було суцільне болото. Але йшли ми досить жваво. Проте нашому товаришу робилося все гірше. Ми зупинялися, розпалювали вогонь, зупинялися знову. Ще перед самим КП загубили дорогу і забрели в суцільне болото, як в Сибіру, що чимось нагадувало Беара Гріллса. Але правильний шлях ми знайшли досить швидко, так як побачили світло ліхтариків. Так і дійшли до 5 КП, почали готуватися до тех-етапу. Він виявився досить простим. На скелелазний стенд ми залізли досить швидко, правда, що через річку треба було переходити і мочити ноги, але вони й так були не сухі. Ми усвідомлювали, що не треба ризикувати життям товариша і через Аршицю йти немає сенсу. Команда є команда.
The last KP.
Ми дали знати суддям, що з нашим напарником справи кепські і що ми сходимо. Ми вирушили в напрямку Осмолоди, щоб доїхати у стартовий табір. До автобусної зупинки виявилось немало аж 13 км. Так як нашому другу було погано то ми йшли аж три години. Трохи поспали у сільському оборозі доки прибув автобус. Коли приїхали до табору, хотіли ще пройти фінішне КП, але так як нам його все одно не зарахують, то пішли прямо до організаторів. Думали, що нам зарахують хоча би якийсь результат, але КП нам не зарахували друзі, але в нас була чудова пригода, адже ми «Мисливці за пригодами»
Загальні враження команди
Велике дякуємо організаторам за такі чудові змагання, які я особисто чекаю кожен рік з нетерпінням, за чудові емоції, за перевірку себе, за командний дух, за велике коло однодумців, коли ти біжиж і не відчуваєш болю, бо знаєш заради кого ти біжиш. Це те саме гостре відчуття, яке не дає тобі заснути, яке немов океан енергії веде тебе крутими схилами гір і нарешті хто розуміє той знає бо на цю тему можна говорити без кінця. (Думка автора.)
Горгани-рейс 2014 для мене не тільки змагання, це прояв мужності, рішучості, сміливості, сили, любові до своєї землі, та патріотизму. В процесі даного заходу у мене особисто формується більш високий рівень витримки фізичного болю в м”язах мого тіла, мотивація до перемоги над психологічною неможливістю продовжувати гонку, недопущення підвести членів своєї команди. На мою думку, кожен учасник Gorgany-rase, який прагне здолати всю дистанцію може почувати себе фізично, морально та психологіно готовим до складних моментів життя. З кожним роком я все більше і більше прагну разом із своєю командою отримати місце на п “ядесталі. Слава Україні! (Думка Васі).
