4. «Звірі» звітують

«Ну як же, Ваня, не було, када імєнно шо було. Казав: “Я як молодий буду,
то не буду більш всякої х**ні робить, – у поліцаї вступати, сало їсти
і таке інше, а буду ізучать три стадії духа, шоб потом кричать:
‘Остановісь, мгновєньє – ти прєкрасно!’” – не ти скажеш?»
Лесь Подерв’янський. Однойменна з останньою фразою п’єса

 

«Звірі» звітують

Команда: Звірі
Автор: Богдан Гула

Погожої передстартової години, змалювавши на карту всі КП і закинувшись якоюсь їжею, ми вирішили, що КП будемо брати по порядку. Логіка – перевалити через Аршицю за світла і видертись на хребет Молодої і Яйка Ілемського, так, щоб нічна частина маршруту минула без пригод в орієнтуванні. Наша команда – це Олег і Богдан. За годину до старту до нас приєднався Андрій, який не реєструвався і вирішив «просто прогулятись» по трековому маршруту. До речі, забігаючи наперед, з цього його «просто прогулятись» на всіх без винятку техетапах судді були в легенькому шоці. Ну а шо, чого ж не прогулятись по горах в таку ладну погоду?

Після Гімну України, групового фото, виконання сучасного українського гіту про Путіна-ла-ла-ла і старту велокоманд, серед яких були наші друзі «Архбудконтроль», нарешті почався груповий відлік для команд класу трек і спринт. Ну всьо, старт!

Всі дружно ламанулись вперед, дехто біг, ми ж економили сили і просто швидко йшли. Підйом на 1 КП був груповим, проходив спершу по добрій дорозі, далі – трохи по бездоріжжю. Андрій, який тільки другий раз був в горах, був впевнений, що оте бездоріжжя, то і є єбеня, про які ми йому розповідали. Наївний. Заскочили на КП ми досить швидко (12:15), тут же перетнулись з друзями із «Вектора». Від КП гарною стежечкою по чорничниках рушили далі, вбігли в якісь кущі і оп-па.. стій! Раптово виник скельний обривчик, ми пораділи, що ми тут не вночі, обійшли його і побігли далі.

Скинувшись з хребта, перейшлись трохи по трасі, покрутились по березі Свічі, шукаючи гарного броду, а не знайшовши – перевалили навпростець через річку. Тут зауважу лише те, що легке взуття і вазелін рулять, а також те, що далі ми не робили таких помилок, як пошук зручних місць для переходу річки. Далі нас чекав перехід потоком, трохи ожини і кропиви (Андрієві погляди на єбеня почали трохи змінюватись) і підйом по відрогу на гору Соколів (24 КП, 14:10). Тут ми відірвались від декількох команд і перестрілись з «Ушльопками».

До 2 КП заскочили в 14:20, загубивши разок стежку і скуштувавши ногами хороших карпатських мочарів. Пройшли техетап з переправою через річку і полетіли далі. Кусок до третього КП був величенький, добрий шмат пролягав лісовозними дорогами. На траверсі Круглого Верху востаннє пересіклись з «Ушльопками». О 17:23 вийшли на 3 КП, перед нами «Бивні», за нами «МЕД». Що ж, тепер нас чекала найсмачніша страва – перекид через Аршицю. Пройшовши по відрогу хребта, ми вперлись в стіну жерепу і засікли час. Вєсєлуха почалась! На вєсєлуху ми витратили годину і десять хвилин, вийшли в лісок на іншому схилі хребта і скинулись до озера (4 КП, 19:30). На техетапі нас судді потішили, що, виявляється, через жереп є дорога. Гм, ну з ким не буває!? Олег, якому було доста жарко, вирішив перетворити переправу на плоті на переправу під плотом, чим дуже потішив суддів і заробив їхні найщиріші симпатії. Що ж, підсушились, ковтнули чаю і треба рухатись далі.

Скид до 5 КП зайняв нам трохи менше години часу, ми були тут о 20:45. Ще один техетап, на цей раз – лазіння по стенду. За нашими підрахунками ми йшли достатньо швидко, щоб можна було пертись на Молоду і на Яйко Ілемське. Шосте КП (Яйко Перегінське) ми вирішили брати від мисливського будиночка, до якого піднялись по потоку. Починало сутеніти, хайвей вздовж потоку вражав своїми раптовими зникненнями і появами і залишив по собі лише найкращі і найтепліші враження, які гарно узгоджувались з втомою, яка почала легенько прокидатись десь всередині. Коло будиночка ми зустріли чимало команд, деякі рухались вже з Молодої, деякі нас наздогнали акурат в цьому місці. На 6КП втрапили в 23:00, спустились назад до будиночка, поповнили разом з «Тімосами» запаси води і розійшлись, побажавши одне одному успіхів, – ми на Молоду, вони – в сторону Аршиці.

Отут-то Богдана почало штирити: сонливість, розфокусованість і всяке-таке. Наша швидкість пересування суттєво впала. На підйомі на Молоду зустріли якусь команду, яка спала, загорнувшись в рятувальне одіяло. Добре, що за 3-4 хвилини нічного привалу тіло починало замерзати – не розслабишся. Рух означав тепло. На Молоду (КП7) вийшли о 1:40, десь тут перестріли «Горганських привидів» і десь тут же Богадана почало відпускати. Але то таке, скоро ранок і на черзі – Олег.

Перехід хребтом Молодої і Яйка минув без особливих пригод, якщо не враховувати епічне падіння і розтовчене чоло Андрія. А ще незабутні враження залишили зоряне небо і картинка нічних гір, які світились вервечкою ліхтариків (в цей час тут рухались і велокоманди, які долали трекову частину маршруту, і трекові команди, які рухались в обох напрямках). На світанку (до речі, схід сонця був неймовірним!), перед підйомом на Яйко ми зробили міні-привальчик, який тривав відсили 10 хвилин. За той час Олег і Богдан умудрились повирубуватись, а наляканий Андрій, який думав, що візьме з них приклад, мужньо врятував команду, давши кожному хорошого підпотиличника. Тут же поганий Богдан мусів розчарувати інших обох членів команди, що привалу на перекимар не буде – ми вибиваємось з графіку. Що ж, далі в путь!

Яйко Ілемське (8КП) ми взяли в 6:05 ранку. Тут же вирішили, що будемо пропускати 9 і 11 КП, щоб вкластись в контрольний час. Між іншим, до останнього ми чомусь були переконані, що на 9 КП має бути техетап. Гадаю, це через сховану в рюкзаку легенду, яку ми максимум 1 раз витягували за час гонки. На Яйку, нарешті, всі повідходили з нічного трансу і ми набагато швидше почалапали далі.

До Горгану Ілемського (10КП) дійшли о 8:20, залишивши за спинами декілька сонних команд, а в 9:20 були вже на галявинці на 16КП. Тут теж відпочивало зо дві команди. Звідсіля хороша стежка, яка означала і хорошу швидкість, вела в напрямку гори Комара, вершинки 956 і попри потік спускалась до траси. З тяжким серцем я поглядав на Великий Пустошак, який ми залишали збоку, а з ним – і 11 КП. На цьому відрізку Андрій почав капітально здавати, але вчувши, що ми збираємось його залишити на трасі для самостійного добирання до місця старту, раптово забув про біль в ногах і всякі інші дискомфорти, які його турбували, і побіг. Ми з Олегом мусіли наганяти його хвилин з 20.

Від дороги (12:00) ми почали рухатись в сторону відрогу, який підняв би нас до останнього, дванадцятого, КП. Хороший затяжний підйомчик і протоптана не одним десятком ніг стежка вивели нас на гору П’януля Верхня, на якій і було КП (13:50). Тут знову перестрілись із «МЕД»-ом. Вони довго не могли зрозуміти, чого нам від них треба, коли ми допитувались, який же техетап був на 9КП. Та-дам! Виявилось, там нічого не було. Шикарно!

Ну а далі, після ще одної невдалої спроби залишити Андрія, на цей раз в лісі, ми почалапали в східному напрямку. Був варіант траверснути хребет, який вивів би нас на фінішне КП, а був варіант вибратись на нього і спуститись верхом. Ми ситуативно і в спішці вибрали останнє. По захаращеному ліску ми пересувались майже бігом, вихід за межі контрольного часу здавався швидше об’єктивною реальністю, аніж те, що ми могли б встигнути.

Олег подав ідею скидуватись з хребта негайно. Тоді ми попали б на дорогу, якою починали стартувати. Та окей. Але ж там схил весь в повалених деревах, малині і ожині! Та нічо.

20 хвилин активної роботи, під час якої можна було бачити як п’яти попутника маяють під час падінь, і Богдан та Олег, подряпані, поколені, але щасливі, вже були на дорозі, хоча Андрія і залишили десь позаду. Через те, що закінчилась вода, ми попили прямо зі струмочка, який тік по узбіччю дороги і попердолили. До фінішу лишалось 30 хвилин, а нам ще світило десь 3 км дорогою і фінішний техетап.

На фініш вбігли десь о 16:50, проминули міст з техетапом і прибігли до організаторів. На наше: «Ми є!», «Тімоси» і Олегова дівчина Наталя, яка на стартовій галявині разом із своєю подругою Наталею виконували роль нашої групи підтримки, погнали нас назад на міст до техетапу. Мовляв, ще гора часу! За 5 хв. ми справились з техетапом і охвіційно фінішували вже в 16:57. Хух!

На фініші група підтримки покормила нас теплим борщиком. А далі – зустрічі з друзями, балачки, прихід Андрія, враження, нагородження переможців, купання в Мізунці, вогнище, вечеря, приємна втома, одним словом все те, що складає теплу-теплу фірмову атмосферу Ґорґанів Рейс. Астанавісь, мгонвєньє – ти прєкрасно!

3 коментарів до :
4. «Звірі» звітують

  1. Aequitas коментує:

    та де там, дві пропустили. хоча, одну з них було б цілком реально взяти. але то таке. всі мудрі опісля :)

  2. Микола Глинка коментує:

    Круто! Усі контрольні точки узяті? :)

Напишіть відгук