Пригодницькі перегони Gorgany Race 2013 або 30 годин іншої реальності

Автор:  Роман Сорока ( Ardis Pro Racing Team)

Спочатку хотів написати обширний звіт, з усіма деталями і нюансами, але перечитавши перших декілька абзаців зрозумів, що не дуже цікавим він виходить – видно писати звіти не моє покликання . Тому коротко про головне.

Ну по-перше, хто ще не в курсі, що таке Gorgany Race:
Gorgany Race – це екстремальні пригодницькі перегони, що проходять в Карпатах. Вони включають в себе пішохідний, велосипедний, та технічний етапи. За контрольний час – 30 годин – учасникам необхідно подолати понад 90 км пішки важкодоступними горами (в класі «Трек») або 160 км – на велосипеді та пішки (в класі «Вело») та відмітитися на контрольних точках.
Маршрут перегонів є досить складним та виснажливим і пройти його повністю вдається небагатьом. Учасники повинні за 30 годин подолати чималу дистанцію з великими перепадами висот, складним орієнтуванням, тому ті, хто планує показати добрий результат, рухаються без відпочинку та вночі.

Gorgany Race 2013 відбувалися 22-23 червня
Контрольний час: 30 годин.
Команди із 2 – 4 учасників: чоловічі, жіночі та змішані.

Перегони проходили у двох категоріях:
“Трек” (пішохідна дистанція, орієнтування, випробування на техніку гірського туризму)
“Вело” (велосипедний маршрут та пішохідна дистанція, орієнтування, випробування на техніку гірського туризму).

Про дистанцію:

Район перегонів знаходився в Національному природньому парку Синевір. Дуже гарна місцевість, українські Карпати – вони всюди красиві. Цього року організатори обіцяли, що клас Вело буде більш придатний для їзди велосипедом. В принципі так і було, хоча місцями і були ділянки, переважно підйоми, де не одноразово згадувалися розповіді про челябінський вело туризм . Але тут все ок, адже практично не можливо прокласти маршрут в наполовину “дикому” районі де б 100% проїжджалось. Контрольні точки КП також були цікавими. Тому за вело дистанцію, організаторам великий плюс. Хоча мушу зізнатись, що на перший погляд, після змагань, нам здавалось, що вело частину їхали 50/50 (50% їхали, 50% йшли). Насправді далеко не так, а десь 80-90/10-20. Це по відстані, а по часу десь 50/50. Просто після перегонів стан наш був таким, що не давав об’єктивно оцінити ситуацію. Тому звиняйте, кому “наплели” Ну і ще проходження дистанції вело ускладнила злива, яка перетворила струмочки в річечки, річечки в ще більші річечки, а, і так круті спуски та підйоми в круті спуски та підйоми, тіко вже з болотом. До стоянки велосипедів доїхали в 20-30 (8,5 год та 85км, середня швидкість 8км/год. Журбинка ). Взяли поки всі КП, практично без пригод.
Пішохідна частина являла собою 4 КП: 1 КП гірське озеро та інші 3 КП точки на вершинах гір. На перший погляд не надто аж і складно. Перед виходом на трек, учасники проходять тех. етапи, ну а ми проходимо собі мимо, так як проходити їх і не планували. Причина: досвіду нуль, відповідного спорядження – аналогічно нуль. До перших 2х КП прокладенні промарковані маршрути, тому з ними проблем не було. Третя точка треку знаходилась на вершині г. Ясновець. Ну йдемо собі, присіли перепочити і раптом: “В рот мені ноги ,море!!!”, а я на пляжі. Лежу. Дивлюсь на море. І тут, з моря виходить дівчина. WTF? Йде до мене несе щось в руках. Думаю ну все, зараз буде. Красива така, струнка, когось нагадує. Підходить до мене. І що я бачу. В руках несе вона мені тарілку макаронів. Ну зишибісь! Та щоб тобі повилазило, схиблена свідомість. Чи то була не свідомість? Жаль не познайомився. Пішли ми собі далі. До підніжжя г. Ясновець дійшли без пригод, а от вибратись на вершину нам таки не вдалось. Здавалось б, що такого: десь 1 км від підніжжя та 230м набору висоти. А проблема в тому, що через 300-400м крутого підйому по кущах афини та папороті впираєшся в стіну жерепу висотою в 2м через який ну практично не реально пролізти і це при тому, що до вершини ще 700м цього жерепу. Пробували вийти на хребет, що виводить на вершину з лівого боку – впирались в той же ж жереп і небезпечний крутий схил. Так ми довго там пролазили шукаючи хоч якийсь прохід, але марно, всі звірині стежинки приводили в нікуди. Зустріли 2х учасників з категорії Трек ,які якраз спускались з цієї гори, але з іншого боку – з правого. Спочатку подумали пробувати вийти на гору з іншого вже боку, але зрозуміли, що сил вже мало залишилось, ступні ніг давно вже були як мочалки, так як постійно були мокрі, сил на ходьбу вже не було, ну і плюс сильно деморалізував той факт, що ти практично біля цілі, а дійти до кінця не можеш. Відчувалась безпорадність. Кроче, фіг з ним, з тою горою, щоб їй. Тому порадившись вирішили пропускати це КП і відповідно не брати 4 КП треку, так як тоді потрібно багато обходити ( якщо б взяли 3 КП, то до 4 КП шлях по хребту ). Спустились назад до підніжжя і звідти пішли до стоянки велосипедів.
Про це повернення можна окремий звіт написати. Дорога вниз, по карті, йшла пори потічок практично від самого його початку, але як виявилось, перший кілометр потрібно було йти по самому потічку та час від часу злазити з метрових порогів і це все по слизькому камінню. Йти збоку можливості не було: зліва, зправа – схил 50-70 градусів. Спуск нагадав мені одну з серій передачі “Вижити будь-якою ціною” з Беаром Грілсом де він розказував, що якщо ви заблудились високо в горах, то найвірніший шлях щоб вийти до цивілізації – це спускатись вниз по руслу річки. Так і поперли. Повернення відняло багато сил, яких й так не багато було, тому добравшись до велосипедів вирішили не продовжувати перегони, як не прикро про це говорити. Мучити себе і організм було не доцільним, і на той момент, вважаю, було правильним рішенням. Крім того, як вже вияснилось дома, передніх гальмівних колодок вже практично не залишилось. На КП 23 повідомили організаторів про схід команди і спокійно поїхали до дому (100км і 3 перевали до Долини, а звідти поїздом до Франківська).

Про погоду:

З погодою, можна сказати, пощастило: зі старту сонце вже пекло не хило (на сонці градусник показував 39С, жаркіше тільки в пеклі), але в районі 15-00 (точно не пам’ятаю, ми якраз взяли КП16 (перевал Присліп)) почалась злива з градом, але вона швидко скінчилась. Було не холодно, вдів тільки дощовик. Як тільки вийшли на пішохідну частину ( 20:50 ), то знову почався дощ, але вже слабший, в лісі практично не відчувався і десь за 2 год перестав. Ніч була теплою. З одягу була тільки зверзу: термобілизна, велофутболка, дощовик; низ: велошорти , велочулки.

Про орієнтування:

Так як в орієнтуванні ми ще ті “аси”, які без GPS-а мабуть б ніколи не вийшли з тих гір, то факт того, що ми лишень три рази змилились з напрямком не особливо розстроює ( це всього-навсьго наші 2 змагання пов’язані з орієнтуванням ). Через це накатали приблизно 10 зайвих кілометрів. Ну нічого, це досвід, який потрібно здобувати і робити висновки з помилок.

Про харчування:

Пити: ізотонік, їсти: енергетичний гель ( основне ), трішки соленого крекеру, кураги, хліба. До речі, використання гелю, було експериментальним, до цього його не використовували. Звісно трішки було страшно як організм сприйме його, але з іншого боку – треба ж колись починати пробувати. Як виявилось під час гонки через те, що гель доволі солодкий ( по смаку схожий не мед ) від нього почало підтошнювати, через що підсвідомо його вживалось менше, ніж потрібно. Профіксити цей баг можна додаванням какао, наприклад. В результаті за 20 год перегонів на кожного: випито 5л ізотоніку ( 300г вуглеводів ), з’їдено 0,5кг гелю ( 330 г ), 0,2кг крекеру ( 130г ), 0,12кг хлібу ( 65г ), 0,05кг кураги ( 25 г). Разом 850г вуглеводнів при приблизній нормі 60г/год (1200г за 20год). Тобто недожер вийшов 350г або на 30% менше норми. Це багато і погано. Експерименти з гелем тривають ))

Що найбільш вразило:

Під номером 3 в рейтингу вражень посідає спуск від КП16 (перевал Присліп). Спочатку дорога серпантином, а далі дорога примикає до річечки. Це по карті, але як часто виявляється, в горах дорога попри струмки, не великі річечки – це часто два в одному. Особливо після дощу, як в нашому випадку. Тому цей спуск виглядав наступним чином: їдеш 10-30м, злазиш з велосипеда, переходиш вбрід , залазиш на велосипед їдеш далі. Переїжджати річку рідко вдавалось. Ну і так в нас вийшло разів 25-30! А ще на спуску зустріли велосипедистку з Польщі, яка собі просто стояла біля велосипеда. Велосипед був з баулами. Перша думка: “ Ну ні %$#@ собі, як взагалі тут можна їхати з тими баулами, ще й швидше за нас ”. Але розпитав її – вона просто туристка і перечікує зливу. Ну, думаю, гарне місце, гарний час. Побажав на прощання “Good luck”, так польську знаю гірше, ніж Азаров українську, і поїхав собі далі.
Почесне друге місце віддаю КП6 (3є на треку г. Ясновець). Про цю адцьку гору я писав вище. Я тебе ніколи не забуду, а можливо навіть колись і відомщусь.
Ну і намбер ван найбільш вражаючого займають нічні гори. Коли видні лишень їхні силуети, зовсім по іншому їх сприймаєш. Плюс до того сотні учасників з ліхтариками, то тут, то там – враження, які словами і так не передати, тому напишу, що супер-архі-мега. Це треба просто побачити. Хоча з початку 1е місце хотів віддати зіпсованому сирку “Янтар” через який хліб прийшлось з’їсти в сухом’ятку.

Епілог

Враження про перегони якісь двоякі. З одного боку думали ну будемо їхати 130км і 30км йти трек, вроді непогано. По факту вийшло, що сама вело дистанція вийшла по часу 50 на 50 ( 50% їхали та 50% перли ), що не фист гуд. І це при тому, що їхали до стоянки ми, то 2-ми, то 3-ми. За інших взагалі страшно думати. А тут тобі ще й трек в загрузку, який остаточно добиває, а після нього ще решта вело дистанції ( 50-60км ). З іншого боку розумію, що прокласти повністю проїзджабельний вело маршрут – завдання близьке до космічного ( Льонька привіт ). Ну і формат перегонів такий вело + трек, тут або приймаєш його і їдеш, або проходиш мимо. З тех. етапами, то фіг з ним, бачу по відгуках багатьом до вподоби, хоча, на мою скромну думку, велосипед та альпінізм, щонайменше дивна парочка. А так по організації Горган Рейс організаторам віддаю належне, було дуже цікаво і дуже важко. Так тримати і розвиватись далі. Молодці.
А ще хочу подякувати напарнику ( своєму брату) за підтримку та велосипеду за те, що в таких складних умовах ні разу не підвів. За це я його помив і змастив. Велосипед, уточнюю

Час гонки вийшов 20 год, середній пульс 120 і 8425 ккал ( по пульсоміру ).

Під час перегонів, біля КП6 (3є на треку г. Ясновець), як і минулого разу, був переконаний, що більше не поїду. Тепер не такий впевнений. Через рік побачимо. Всім промені добра і щастя. До зустрічі.

ПС: Хто сюди дочитав – молодець