Зі щоденника «Карпатської саламандри» Ретроспектива пригодницьких перегонів Gorgany Race 2013.

Автор: Тарас Ганчак
Команда «Карпатська саламандра»

ЛЕГКЕ ІНТРО
Місто томить. Асфальт висушує мозок і випаровує залишки отриманого від походу на Петрос природного тоніку вражень .

Критична маса наростає – Хочу на лоно природи, хочу контакту з одвічною потужною і невмирущою субстанцією – ПРИРОДОЮ. Перегони те що треба, перегони в Горганах – чудесна можливість поповнити запаси природної енергії і кинути виклик самому собі.
У місті інші правила, інша тактика виживання, інколи змішана з підступом, ненавистю, заздрощами, нетерпимістю, жадобою. Як альтернатива, в горах все простіше і одночасно складніше. Покладаєшся на власні сили, цінуєш товариша як джерело спілкування і інструктора, поважаєш природу, вона навзаєм поважає тебе.
Підготовка до перегонів

П’ятниця 21.06.2013
Ранок. Наплічник складений ще з вечора четверга. За старою параноїдальною звичкою перевіряю ще раз його вміст. Ніби все взяв, треба ще збігати в аптеку за декількома дрібницями до аптечки. Що ї зроблено. Далі на автобус до Долини. Далі на Вигоду і на Хустський напрямок аж до «Final Destination» Верхнього Бистрого. Незнайома місцина. Мене завжди манять такі дестинації, кожного разу доводжу собі що є ще порох в порохівницях і світ не зупинився на вивченому маршруті, яким ходив безліч разів і навіть паркроками можеш вирахувати відстань до вершини.
11.30. Сідаю на маршрутку в Франику і десь за дві години дістаюся Долини. В маршрутці було як в казані. Чомусь одразу промайнули в голові кадри з фільму в якому товарняком етапували українців в Сибір. Не найкращі асоціації, чи вижив би я…….не знаю.
В Долині в напрямку Вигоди стопив транспорт на Міжгір’я. Простовбичив десь біля години. Сподівався застопити фуру, далекобійники завжди підбирають туристів, як моя практика свідчить. Якийсь хлопчина порадив дістатися Вигоди а потім вже на Торунь-Міжгіря. Послухав. Ось ми вже і в Вигоді. На під’їзді до Вигоди нас накрив дощ. Лило як із відра. Ми забилися під якийсь пивний намет в очікуванні завершення грози. Дощ лив близько години. Випадково під намет забилися двоє відчайдухів-туристів. Прикинув по спорязі, мабуть на перегони, запитую. Так,дійсно. Команда «Сокирники» з Коломиї- майже земляки- беруть участь в класі «ТРЕК». Слово до слова, зав’язалася розмова. Поділилися враженнями про походи, погомоніли про Рейс і зголосилися добиратися до базового табору разом. Дощ вщух і ми вирішили трохи перекусити.
16.00. Чекаємо на місцевій зупинці. Транспорту – галяк. Час іде. Вирішуємо іти пішки по трасі і стопити попутній транспорт. Для нас перегони почалися ще з Вигоди. )))
Пройшли аж 6 км в повній амуніції до поки нам не зупинився бус – хлопці-закарпатці із заробітків. Їхали ним до В.Бистрого. Погомоніли, почули закарпатський діалект, подякували і курс на табір.
Десь близько 20.30
Топаємо грунтовою дорогою до базового табору. По дорозі зустрічаємо учасників які прогулюються селищем, нас наздоганяють автівки інших учасників, дехто пропонує підкинути, ми чемно відмовляємося, мотивуємо що то така руханка перед змагом.
Ось і табір. Ловимо орієнтир намету організаторів. Підходимо, консультуємося щодо умов розміщення наметів.
В таборі шум і гам, народ готується по різному: хтось опановує техніку спуску – бачив команду яка муштрувала нижню бесідку і вісімкою, хтось приводив до бойової готовності всій чудо байк. Хтось просто ділився враженнями зі старими друзями по гонці 2012 року.
Думаю варто було організувати якийсь спільний захід соціалізації для всіх учасників біля намету організаторів. Це дало б можливість трохи притертися і потусити разом, ну щось таке.
Далі зійшов місяць, місяць завбільшки в сонце, такого я ще набачив. В неті надибав інформацію про супер місяць з 22 на 23 червня, але такого не очікував. Це було перше враження, яке занурило мене в царство Горган і законтачило з природою.
Далі стоянка, разом із «Сокирниками» вечеряємо і good night.

D-DAY – ДЕНЬ ВИСАДКИ
22 ЛИПНЯ.
День без лірики. Підйом о 5.30.Руханка. Сніданок. Пакування наплічника на гонку. Нанесення на карту КП, реєстрація.
З нетерпіння очікую 11.00год – Старт Треку. Є запара – другий учасник ще не прибув, а через годину старт. Нервово тиняюся табором у пошуках «солістів-відчайдухів» для заміни в команді. Соліста знайшов Юрка з Тернополя. Десь трохи по десятій на горизонті з’явився Олекса – встиг таки невіглас на перегони, честь йому і хвала.

Перегони KICK-OFF

ФОТО НА ПАМ’ЯТЬ З ОРГАНІЗАТОРОМ
Стартанули цілою юрбою, вибрали тактику послідовного аверсного взяття КП, яка виявилася недолугою вже на КП 23, на якому застрягли на 2 години.
Перше КП 24 знайшли спільно з декількома командами. Як виявилося пізніше, ефективніше було вибрати тактику взяття КП по струмку. Плюс в тому, що частина треку іде по дорозі, яку можна було просто пробігти і потім піти по струмку. Затрати сил менші і по часу виграли б .
Далі КП 2 – знайшли без особливого ентузіазму . Наступний етап – підйом на хребет і зелений марштур на г.Камянка. Тут ніби все ішло добре, тільки на перемичці стежка зайшла в жереп і ми трохи дерли ноги, але то було того варте.

ПОЛІ- І МОНОСАХАРИДИ ВСЕ В ГОРАХ ІДЕ ЯК В ДОМНУ.
На вершині перекусили, погомоніли з рештою команд, закинулися полісахаридами і взяли курс на КП 23 з тех. етапом. Траверсом спустилися з вершини, далі на полонину, на якій від місцевого вуйка на запитання: «Туда добре йдем» він махнув «Туда». Згодо зрозуміли що «ТУДА» то не «ТУДА» і спускалися з стрімчака буреломом, ожиною, кропивою, болотом вздовж струмка що впадав в місцеву річку Теребля. Перешкоди так собі, але в шортах мене то недуже тішило.
КП 23 перетворилося на справжній базар. Хтось в черзі, хтось поза чергою, там не вистачає жюмарів, там хлопчина заплутався з спорягою, його тягнуть поліспасом – коротко – стан близький до рейв зони.
Одразу хочу дати пару власних зауважень і грамот оргкомам.
1.Похвально що шнур був суцільний, там були такі перці, які могли повбиватися на спуску, то він їх і спиняв.
2.Підйом за допомогою вісімки то круто, але треба мати трохи досвіду. Я ніби не ламер, але прусік і жюмар мене більше влаштовують в плані економії сил. Хоча тепер буду відточувати цю техніку також. Варто було зробити «винос для шнура», бетонна перешкода була небезпечна, ні жимар нормально зафіксувати і шнур терся – безпека, трясця його…тряс
Переправа по паралельних була кльовою, єдине, чекали в черзі. Натомість встигли познайомитися з командою з Луцька (Волинці) – батько з сином. Їх респект – сімейний активний туризм штука похвальна. «Коли виросте син, підемо з ними в трек» – прошепотів я подумки.

НАТЕХЕТАПУВАЛИСЯ………
Після тех.етапу рвонули НА КП 4. ОЗЕРЦЕ. Дісталися вейпоінту без перешкод, єдине – почався дощ, що прогнозувало, як наслідок, тунам зранку і обмежену видимість. Після фото на причалі застрибнули в хатинку на березі, де перевалювалося багато команд. Послухали розповіді бувалих трекерів, які, доречу вибрали, як виявилося потім правильну тактику – мінус КП 6,7,8 деякі 9. Чому так, ми зрозуміли пізніше, кори штурмуванні г.Ясновець о 3 год ночі. Мегабій всліпу то був.
В хатинці перекусили і переекіпірувалися- ішов дощ, дощовик став доречний.

Далі була ніч і сталося те, що закарбувало враження про перегони 2013 на все життя – ПЕРЕХІД ХРЕБТОМ ПІШКОНЯ в місячному сяйві. О! Це було божественно!! Вимкнувши ліхтарики ми ішли плаєм у місячному світлі. Вдалині можна було бачити силуети вершин, хребтів. В долині мирно засинало село Синевир. Десь там на вершинах на відстані витягнутої руки миготіли ліхтарики горганських привидів, що шрутмували Ясновець, Додино і Канч. Краса!!! Так і згадалася репліка з Фауста «Мить зупинись….».

ВІКТОР ЦОЙ «В НЕБЕ НАД НАМИ ГОРИТ ЗВЕЗДА» – МІСЯЦЬ

г.Негровець була п’ятим успішним КП яке ми взяли на позитиві. Після Негровця в знаки почала даватися фізична втома. Настільки фізична стільки нестача сну, частіше зупинялися, пили воду з екстрактом лимону, далі пішов в рух кофеїн. Від поодинці витягував нас з напівсонного аморфного трансу.
Спустилися ми до підніжжя Яснівця десь коло 3 год. де наштовхнулися на вело-команду, яка нам порадила піти лівіше і не ломитися в лоб Яснівця. Ми пішли лівіше, але недостатньо і напоролися на стрімчак, високі афинники і зарості. Штурмували десь півгодини, загубили карту, яку потім знайшли на звороті. Після сліпого штурму повернулися назад, пройли лівіше і знайшли потрібну стежку, яка згодом довела нас КП 6.
Ясновець ми взяли на світанку. Ми взяли Ясновець!!! Зійшло Сонце, і взяло всі КП одночасно. Воно переможець і в ТРЕКУ і в ВЕЛО. Viva- Сонце.

СОНЦЕ ВЗЯЛО ВСІ КП ОДРАЗУ.
ЯСНОВЕЦЬ БУВ НАШИМ РУБІКОНОМ. Його ми взяли з гордістю і наситилися надією взяти Додино….. взяти Додино. Додино – Взяло нас….. Додино стало для нас Замою – місцем поразки відомого полководця Ганнібала. Додино – стало Сталінградом, це поворот усієї історії команди в перегонах 2013 року.

ВОНИ ЩЕ НЕ ЗНАЮТЬ ПРО ЗАМУ
Спочатку ми вийшли на неправильний трек, який замість привести нас до перевалу Прислоп привів нас чотириста метрів правіше і ми поперли на Зногу. Описувати кружляння в «чотирьох смереках» настрій в команді і втрату часу немає змісту. Позитив там відсутній. Після кількох – 5 годин ми прийняли рішення іти до КП 23. Я пропонував вертатися через Негровець, хлопці вперто наполягали на маршруті через потічок Яворовець. В результаті я задавив власне альтер-его і погодився іти з командою. Ми розпочали і мали завершити гонку разом, навіть якщо вона виходила з під контролю.
Доречі, на Зногу зблудила чеська команда, яка крам компасу і карти ішла ще й по навігатору.
Курс на КП 23 пролягав по течії струмка Яворовець, що впадає в р.Озерянку. Знайшли таки Прислоп, спустилися до витоку струмка. Йшли спочатку завалами, далі чистіше, потічком. Надиво, вздовж струмка за близько кілометр почалася непогана дорога, якою місцеві тягають ліс. Дві з половину години і ми на дорозі до КП.23. Нам поталанило, до КП трохи підвіз позашляховик. На КП крім нас було ще декілька команд, які з «технічних причин» припинили гонку. Зустріли там минулорічних переможців………. В учасника технічний Knock out –травма коліна. Прикро, бо хлопці гарно йшлиі мали реальні шанси бути серед призерів.
Далі табір, намет організаторів і баста…… Час не фіксуємо. Прийшли поза контрольним часом.
SWOT аналіз кондиції команди в перегонах
СИЛЬНА СТОРОНА – фізичний стан стабільний, був ще резерв сил як мінімум на 30 км.
Незважаючи на те що команда спаялася перед гонкою відносини були дружніми, відчувалася командна гра.
СЛАБКА СТОРОНА – прямі ділянки треку варто було брати бігом, в такому випадку трекінгові шузи замінити на кросівки. Хоча тут мене хвилює питання вразливості гомілко стопи.
Варто використати тактику відмови від деяких КП, Скажімо цікава тактика біла в команди яка зразу ж пішла на КП 23, залишивши таким чином КП 24,2 на кінець. Радіус доступу до Фінішного КП близький. Правильною була тактика відмови від КП 6,7,8.
Як на мене, то цікавою є реверсна тактика, ділянка «дебрів» КП 9,8,7можна взяти у світлу пору доби.
Більше практики в читанні мапи. Логічних підходів, навіть якщо дистанція довша, але менш енергозатратна, варто взяти до уваги.
Хоча ми йшли по карті і компасу, вважаємо це справжнім туризмом, для звірки варто мати GPS навігатор.
МОЖЛИВОСТІ – якщо врахувати вище сказане, можна в наступному сезоні значно покращити результат.
Загрози – власне альтер-его і страх перед невідомим.
На завершення скажу, що перегони були цікавими, емоційно насиченими, з горою вражень і позитиву. Хиби були і зі сторони організаторів, але на загальному фоні вони не такі значні.
СУТТЄВО – варто обладнати місце для сміття – купа біля хатини була стихійна, і утворили її саме через відсутність відведеного місця. Хлопчина, який викинув там картонку з-під призу став просто «запеленгованим винуватцем» і неменше. До речі, я теж викинув там пакет зі сміттям, думав що то саме те місце.

ЕПІЛОГ
З позитивом і емоціями команда пішла в підпілля міста жити враженнями, читати мапи Горган-джунглів і мріяти про наступні перегони.
Наразі Back to reality. Побачимося в наступному сезоні.