Звіт про перегони Gorgane Race 2013 від команди «Невгамовні»

автор: Михайло Линюк
команда: «Невгамовні», Черкаси

Здравствуйте!

Нехай дзвонять дзвони, а у нас «пригодницькі перегони».

Ждемо не дочекаємось протягом усього року і ось ми по адресу:

«Верхній Бистрий, табір біля потоку».

Ми – це команда «Невгамовні»: Артем, Михайло та Андрій

До змагань готові із середини та ззовні.

Погано, що приїхали трохи запізно, та то на автобусах,

А інші добиралися різно.

Ніч, вечеря, полягали спати,

Бо вранці в 6.30 потрібно вставати…

А ось і ранок. Та такий чудовий,

Прямо як намальований, суперовий.

Потягнулися усі, ранкові умивання,

Сніданок – чай, каша. Ну коли ж ті змагання?!

Поплентались усі до суддівських палаток

Забирати нехитрий та приємний статок:

Шкарпетки, бафи та головне – карти

Поставити підписи, це ж тобі не жарти,

Перевірити аптечку і слово за слово

Вже збирають капітанів на щиру розмову.

Так ось час і лине. Ще трохи і вже одинадцять,

Скоро буде, значить треба швидше роздупляться.

Тут зібрались, файно гімн ми усі заспівали

Аж на серці защеміло від такої справи.

Зразу ж сфотографуватись нам усім потрібно.

Ведіть себе усі файно, по людські і гідно.

Ось і старт.

У одинадцять – велосипедисти,

Через п’ять хвилин і ми: прощай Верхній Бистрий.

Нас зовуть Горгани дикі, дай нам Боже сили…

І почались перегони, жмемо що є сили.

Дуже добре, що є карта, бо без карти – «торба».

Заблудилися би зразу від горба до горба.

Горби, тобто, то є гори і такі прекрасні,

Всі у дереві зеленім, струмки чисті й ясні.

От ідемо та на компас трохи поглядаєм,

То на карту і проблеми ми собі не маєм.

Якщо трохи блуканем – включим «джіпереса»

Слава тому, хто придумав такого прогреса.

День іде, а сонце вище, уже й припікає

Де ж те першеє КП, щось тебе немає.

Уже знайшли і «сідло», де ж ті два потоки,

І повалені дерева, узялися в боки.

Коло нас тут люди ходять і також шукають

І всі бравії такії, видно сили мають.

Трохи сходимо униз, унизу розмови.

Так і є – КП знайшли, будьте всі здорові.

Біля кожного КП – фото для порядку:

Перше – для судді то доказ, а друге – на згадку.

Ну початок є і далі собі чимчикуєм

Вже до другого КП спокійно мандруєм.

Ну «спокійно» то до слова, бо треба старатись,

Щоб останнім не прийти, в хвості не остатись.

Ось і другеє КП – злиття двох потоків.

Фото знову й далі йдем, не чуючи кроків.

Земля мокра, ноги грузнуть, до верху багато

Як то добре, що не бачать мене мама й тато.

Бо сказали б вони так: «Уставай ледащо.

Раз приїхав, йди вперед, крокуй краще й краще,

Як узявся, то роби добре своє діло,

І не зважай, що втомилось уже твоє тіло.

Відпочинеш дома ти, а зараз не здайся,

Йди і досягай мети, і не зупиняйся.

Ось такі бува думки западають в душу

І іду собі іду, і іду, бо мушу.

Гора Кам’янка – то є КП вже наступне

От до неї і ідем манівцем підступним.

А дорога що би нам медом не казалась,

То жерепом поросла, підступно заслалась.

Але все одно продерлись, вийшли на поляну,

Боже ж милий, як то гарно…

Згадую Оксану, і Андрія –

Незлим, тихим і хорошим словом

За прекрасні краєвиди, красу цю казкову.

Що із права і із ліва то радує око.

І ми троє на горі – високо-високо.

«Невгамовні» йдуть вперед уже і вершина,

І сімнадцять п’ятдесят вказує година.

На вершині стовп стоїть. І ми посідали

Разом з другими людьми трішки віддихали.

Відпочили і вперед тех-етап шукати

З гори вниз і далі й далі ідемо блукати.

Доблукали ми до річки, перебрались вправно,

Ну а далі по дорозі ідем собі славно,

Повертаємо наліво, ще три кілометри,

Попереду тех-етапи, долаємо метри, останнії

Та з Артемом «бесідки» вдіваєм

Та беремо карабіни, вісімки чіпляєм.

І підходимо до мосту, нам дають жумари

Із петлею, що на ногу (жалко, що без пари).

Так з одної сторони ми з мосту спустились,

А із другої піднялись – як на світ з’явились.

Далі ще одне завдання – пройти переправу.

Що Артем з Андрієм дружно зробили на славу.

А вже вечір. І дощик трохи накрапає.

Де не взялась темна хмара, над нами літає,

І так блискавками сипле, і громом бабаха,

Що аж страшно, та ми крепкі – не відаєм страха.

В нас на думці озерце з міткою на пірсі,

На горі, як око, гарне, одне собі в лісі.

Вже стемніло і на пірсі ми фото зробили

Ну і далі уперед, дай нам Боже сили.

На вершину Негровця нам треба попасти.

Темно, ввімкнем ліхтарі, щоб ніде не впасти.

До вершини ми ішли по гарній дорозі.

Оце пишу, а вершина мені мила й досі.

Ніч, ідемо по хребту, а унизу – хмари,

Як океан, а із нього гір встають отари

І пливуть по небу зорі, їх там всіх без ліку,

І великий місяць світить, і не хватить віку,

Щоби серцем осягнути красоту чудову,

Що вражає душу нашу і знову, і знову.

На вершині знову фото і відпочиваєм.

Потім думаєм утрьох і щиро зважаєм

На маршрут: куди і як, та на свою втому.

І вирішуємо з сумом, що ідем додому.

Порішили і пішли, не буду казати

Як добрались, як блукали, як лягали спати,

Але тільки на часок, бо всі позамерзали,

Як стрічали чехи нас, як їх обганяли,

Як ішли вздовж річки Бистра,

Пишу ж як умію.

Й по обіді звітували ми уже Андрію.

Відпочинок. Могли б краще.

Та що вже робити.

Будем знову тренуватись, працювати й жити.

Так, щоб знову в наступному нам усім зібратись

На «Горганах»…

І всім серцем, з усіх сил змагатись.

Закругляюсь. Всім Вам Браття здорової сили,

Нових вражень, нових друзів, щоб вірно любили,

Щоб схід сонця ще із сотню років зустрічали,

І ніколи із здоров’ям проблеми не мали.

І окремая подяка, тим, хто вів змагання,

Хто нас чаєм напував і ждав до смеркання.

Тим, хто на маршруті в нас вітався привітно,

Значить є ще у нас люди, що живуть так гідно.

І відмічу подякою палатку з-за рогу,

По сусідству – це команда із Кривого Рогу.

От і все.

Від «Невгамовних» та на «конкурс вражень»

Написав і відсилаю, а там час покаже.

Відеоролик: