7. Volyn-O. Інтрига до останнього метра
7. Інтрига до останнього метра
Звіт команди: Volyn-O
Надіслав: Вітюк Віктор
Не буду розписувати про те як ми готувались, добирались, тренувались, бігли, йшли, повзли, падали, тупили ,сварились, терпіли, мокли, їли, пили,співали ,кричали, втікали і все , що пережили на Gorgany Race 2015 за ці бігові 22 години.
До старту готові
Хочеться лише написати про боротьбу за призові місця в класі Спринт. Отже: Старт ….. перемотуємо гонку ближче до її завершення пропускаємо : (водоспади, резиденцію президента та веселу ніч і мокрий ранок) і ось воно ранок неділі приблизно 7 година спуск до 15 кп з хребта. Останій КП, терплю. А там на мене чекає «бора плюс» з сухими шкарпетками і пів рюкзака їжі. По азимуту Андрюха валить як «кінь» і з точністю до метра бере його:-) я здивований бо це вже не перший раз. Зробили фото і Андрій пропонує йти їсти в селі на дорозі я в принципі не заперечую, але неохоче рушаю далі. Біжимо по річці вода холодна, що аж ноги зводить, попросили дідуся вийти через його подвір’я в село, ще декілька петель і ми на дорозі. Приступили до всіх «процедур» і жартуючи представляємо як команда Raramuri (переможці) буде бігти повз нас. Домовились, «сміючись» звісно, що беремо лише обов’язкове спорядження, все інше залишаємо тут і будемо «валити». З цього місця ми планували ще на початку гонки бігти з останніх сил. Нічого не віщувало біди і тут за на повороті з’являється Ткач і Задорожний Андрії (25 щасливих очей) за збігом обставин минулого року вони програли нам 2 хв. Сказати, що ми в шоці – це нічого не сказати. В той момент десь підсвідомо я не хотів з ними «тягатись» ну програли так програли. Находу збираємось і давай наздоганяти. В цей момент адреналін «рішає» , забули все: втому, розбиті ноги, 100 км позаду, відчуття ніби зараз стартували. Відрив між нами метрів 50 ,а наздогнати не можемо. Дістававши джпс, щоб не «провтикати» поворот відкриваю карман де він лежить і усе що було в рюкзаку-поясі вилітає. Одягнув я його не правильно довелось повернутись шукати акумулятори і збирати сміття . Швидко знайшов і почав наздоганяти. Маршрут з останього кп вибрали так щоб максимально підрізати кут, не бігти серез село (квадратом). Ось він поворот , ледве його не пробіг, гукнувши Андрія(який попереду був) «валимо» в горку. Сил нереально багато (напевне то все чечель з Red Bull =)) і яке ж наше розчарування коли дорога закінчилась біжимо по сінокосах , зарослому полі , будяках швидкість мінімальна в таких хащах. Будучи на височині вся дорога по якій мають бігти 25 щасливих очей нам видна та їх не помічаємо. Отже 2 варіанти , або уже пробігли , або ще не добігли чи йдуть оскільки думають, що ми здались.(на фініші дізнались що вони бігли постійно, варіант через село був набагато довшим) І тут з’являються вони на горизонті ,чисто візуально виграємо більше кілометра. Вирвавшись з хащ на дорогу починаємо прибавляти. Постійно обертаючись назад. Емоції нереальні. Я був в шоці з можливостей організму адже позаду стільки пройденого по горах , а ми біжимо по 4.00- 4.30 село пролетіли на одному диханні і уже розуміємо десь підсвідомо, що нас не наздогнати. Але попереду річка, а це знову холод, можливі судороги , треба відриватись зараз максимально. Ще кілька десятків разів обернулись і ось вона річка. В брід декілька разів і ось вона стартова поляна , фінішний ривок і маленька перемога. В результаті відрив наш склав 35 хв. Ось така інтрига уже другий рік підряд зберігається до самого фінішу між нашими командами. Андрій Ткач вибачай,що другий рік поспіль псуємо тобі день народження)
