3. Сила духу

Команда: команда “МНК-Київ”
Автор: Марія Дубініна

Долаючи останні метри до вершини, продираючись крізь колючі кущі ожини, роблячи останні кроки перед короткою зупинкою, – ми думаємо, що підкорюємо гори. Помиляємось. Це гори підкорюють нас. Вирушивши у похід одного разу, обов’язково підеш ще. Бо жага пережити всю палітру емоцій знову – сильніша за будь-які обставини.

Хто не хоче – шукає причини. Хто хоче – шукає можливості.

Ми хотіли. Відчути, що таке “бігти” по горах, а не просто “йти”, роздивляючись кожен краєвид під усіма кутами, чекаючи на друга, що “натер мозоль” чи захотів влаштувати фотосесію на фоні ялинки. За бажанням мусить бути дія: ми зареєструвалися на пригодницькі перегони “Gorgany-race”, синонімами до яких є швидкість, витривалість, стійкість, амбітність, впевненість та рішучість. Без цих якостей шансів бодай отримати задоволення від перегонів – немає.

11713533_944942282237729_1036301134_n 11721902_944942285571062_305578105_n

Ми знали, що таке гори, лише під одним кутом: тижневих походів групами з десятка осіб. Важкий наплічник, темп найповільнішого у групі, масові фотографії, спальники (зазвичай, ходимо без наметів – спати під зорями чи дощем видається цікавішим) та крупи з консервами, вечірнє багаття і солодкий сон… “Gorgany-race” – це можливість пізнати гори з іншого боку. Побачити максимум за мінімум часу. Такий собі експрес-тур. Бігти впродовж доби, маючи за спиною легкий наплічник, жувати шоколадний батончик на ходу та миттєво орієнтуватися – це щось новеньке. І це випробування для людей, що не мають подібного досвіду. Знаєте, що найважче? Не мокрі ноги, темна ніч, бажання спати. Найважче – не піддатися спокусі поласувати суничками, що ростуть на схилах… :)

11733235_944942278904396_732340070_n

Що спонукало нас спробувати свої сили? Бажання перевірити себе, укріпити фізичну та моральну силу і довести, що “хто має стержень – той не зламається”.

За один вечір, гукнувши друзям з громадської організації “Молодіжний Націоналістичний Конгрес”, зібрали три команди. Усі ми – друзі, що разом пройшли багато походів. мандрівок, таборів та вишколів. молоді та спраглі до випробувань. Наше життя – це безкінечні спроби стати сильнішими, навчитися новому, підготуватися до будь-яких перешкод, що готує доля. “Gorgany-race” виявилися чудовою школою.

Тепер ми знаємо, що варто ретельно перевіряти спорядження перед стартом і не забувати життєво необхідні речі.

Варто розраховувати на власні сили, але пам’ятати, що другове плече зовсім поруч.

Варто вміти говорити з картою і компасом на “ти”, але мати при собі GPS.

Варто вдягати зручний одяг та взуття, не забуваючи, що ніч у горах холодна (і водночас гаряча, якщо бігти чи дертися догори).

Варто слухати маму і носити шапку, а також не пити багато холодної води зі струмків.

Варто ділитися навіть з суперниками горішками та цукерками, але мати при собі поживні бутерброди: на шоколадках чи козінаках далеко не забіжиш.

Варто мати ліхтарик на лобі та у серці – щоб навіть коли звернув зі стежки вночі, все одно вірити і не здаватися.

Варто підтримувати одне одного, багато сміятися, жартувати та ставитися до змагання лише як до цікавої пригоди.

Варто поважати учасників інших команд, адже хто, як не вони, розуміють усю красу відсутності благ цивілізації?

Варто розуміти: перемога над суперниками – це ніщо у порівнянні з перемогою над собою та своїми слабкостями.

Варто їхати на “Gorgany-race”.

11717071_944942288904395_214355021_n

3 коментарів до :
3. Сила духу

  1. Тарас коментує:

    Гарно сказано про змагання, отримав задоволення від прочитаного. Декілька фраз занотую собі, сподобались:) Дякую Марія та дякую команді МНК-Київ за чудові спогади!:)

  2. Оля коментує:

    ви -справжні молодці!)

  3. Андрій коментує:

    Є що згадати)))

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

*